нормативно-правова база

Закон України Про освіту

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Законодавство України про освіту

Законодавство України про освіту базується на Конституції України і складається з цього Закону, інших актів законодавства України.

Стаття 2. Завдання законодавства України про освіту

Завданням законодавства України про освіту є регулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної, наукової, загальнокультурної підготовки громадян України.

Стаття 3. Право громадян України на освіту

1. Громадяни України мають право на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров'я, місця проживання та інших обставин. Це право забезпечується:

розгалуженою мережею навчальних закладів, заснованих на державній та інших формах власності, наукових установ, закладів післядипломної освіти;

відкритим характером навчальних закладів, створенням умов для вибору профілю навчання і виховання відповідно до здібностей, інтересів громадянина;

різними формами навчання - очною, вечірньою, заочною, екстернатом, а також педагогічним патронажем.

2. Держава здійснює соціальний захист вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів та інших осіб незалежно від форм їх навчання і типів навчальних закладів, де вони навчаються, сприяє здобуттю освіти в домашніх умовах.

3. Для одержання документа про освіту громадяни мають право на державну атестацію.

4. Іноземні громадяни, особи без громадянства здобувають освіту в навчальних закладах України відповідно до чинного законодавства та міжнародних договорів.

Стаття 4. Державна політика в галузі освіти

1. Україна визнає освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства.

2. Державна політика в галузі освіти визначається Верховною Радою України відповідно до Конституції України і здійснюється органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Стаття 5. Державний контроль за діяльністю навчальних закладів

Державний контроль за діяльністю навчальних закладів незалежно від форм власності здійснюється з метою забезпечення реалізації єдиної державної політики в галузі освіти. Державний контроль проводиться центральними і місцевими органами управління освітою та Державною інспекцією навчальних закладів при Міністерстві освіти України. Положення про центральні державні органи управління освітою, про Державну інспекцію навчальних закладів при Міністерстві освіти України затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 6. Основні принципи освіти

Основними принципами освіти в Україні є:

доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;

рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;

гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;

органічний зв'язок із світовою та національною історією, культурою, традиціями;

незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій;

науковий, світський характер освіти;

інтеграція з наукою і виробництвом;

взаємозв'язок з освітою інших країн;

гнучкість і прогностичність системи освіти;

єдність і наступність системи освіти;

безперервність і різноманітність освіти;

поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.

Стаття 7. Мова освіти

Мова освіти визначається Конституцією України, Законом Української РСР "Про мови в Українській РСР" .

Стаття 8. Навчально-виховний процес і громадсько-політична діяльність у навчальних закладах

1. Навчально-виховний процес у навчальних закладах є вільним від втручання політичних партій, громадських, релігійних організацій.

2. Залучення учнів, студентів до участі в політичних акціях і релігійних заходах під час навчально-виховного процесу не допускається.

3. Належність особи до будь-якої політичної партії, громадської, релігійної організації, що діють відповідно до Конституції України , не є перешкодою для її участі в навчально-виховному процесі.

4. Учні, студенти, працівники освіти можуть створювати у навчальних закладах первинні осередки об'єднань громадян, членами яких вони є.

Стаття 9. Навчальні заклади і церква (релігійні організації)

Навчальні заклади в Україні незалежно від форм власності відокремлені від церкви , мають світський характер, крім навчальних закладів, заснованих релігійними організаціями.

Стаття 10. Управління освітою

1. В Україні для управління освітою створюються система державних органів управління і органи громадського самоврядування.

2. Органи управління освітою і громадського самоврядування діють у межах повноважень, визначених законодавством.

Стаття 11. Органи управління освітою

До державних органів управління освітою в Україні належать:

Міністерство освіти України;

міністерства і відомства України, яким підпорядковані навчальні заклади;

Вища атестаційна комісія України;

Міністерство освіти Автономної Республіки Крим;

місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою.

Стаття 12. Повноваження Міністерства освіти України та міністерств і відомств України, яким підпорядковані навчальні заклади

1. Міністерство освіти України є центральним органом державної виконавчої влади, який здійснює керівництво у сфері освіти.

Міністерство освіти України:

бере участь у визначенні державної політики в галузі освіти, науки, професійної підготовки кадрів, розробляє програми розвитку освіти, державні стандарти освіти;

встановлює державні стандарти знань з кожного предмета;

визначає мінімальні нормативи матеріально-технічного, фінансового забезпечення навчальних закладів;

здійснює навчально-методичне керівництво, контроль за дотриманням державних стандартів освіти, державне інспектування;

забезпечує зв'язок із навчальними закладами, державними органами інших країн з питань, які входять до його компетенції;

проводить акредитацію вищих та професійно-технічних навчальних закладів незалежно від форм власності та підпорядкування, видає їм ліцензії, сертифікати;

формує і розміщує державне замовлення на підготовку спеціалістів з вищою освітою;

розробляє умови прийому до навчальних закладів;

забезпечує випуск підручників, посібників, методичної літератури;

розробляє проекти положень про навчальні заклади, що затверджуються Кабінетом Міністрів України;

організовує атестацію педагогічних і науково-педагогічних працівників щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педагогічних та вчених звань;

разом з іншими міністерствами і відомствами, яким підпорядковані навчальні заклади, Міністерством освіти Автономної Республіки Крим реалізує державну політику в галузі освіти, здійснює контроль за її практичним втіленням, дотриманням актів законодавства про освіту в усіх навчальних закладах незалежно від форм власності та підпорядкування;

здійснює керівництво державними навчальними закладами.

Акти Міністерства освіти України, прийняті у межах його повноважень, є обов'язковими для міністерств і відомств, яким підпорядковані навчальні заклади, Міністерства освіти Автономної Республіки Крим, місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підпорядкованих їм органів управління освітою, навчальних закладів незалежно від форм власності.

Міністерство освіти України забезпечує організацію роботи з фізичного виховання, фізкультурно-оздоровчої і спортивної роботи в навчальних закладах усіх типів і рівнів акредитації, здійснює науково-методичне забезпечення цієї роботи в ході навчального процесу і в позанавчальний час. { Частину першу статті 12 доповнено абзацом згідно із Законом N 178-XIV від 14.10.98 }

2. Міністерства і відомства, яким підпорядковані навчальні заклади, разом з Міністерством освіти України беруть участь у здійсненні державної політики в галузі освіти, науки, професійної підготовки кадрів, у проведенні державного інспектування та акредитації навчальних закладів, здійснюють контрольні функції по дотриманню вимог щодо якості освіти, забезпечують зв'язок із навчальними закладами та державними органами інших країн з питань, що належать до їх компетенції, організовують впровадження у практику досягнень науки і передового досвіду.

Акти міністерств і відомств, яким підпорядковані навчальні заклади, прийняті у межах їх компетенції, є обов'язковими для місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підпорядкованих їм органів управління освітою, навчальних закладів відповідного профілю незалежно від форм власності.

3. Міністерство освіти Автономної Республіки Крим здійснює повноваження керівництва освітою, крім повноважень, віднесених до компетенції Міністерства освіти України, міністерств і відомств, яким підпорядковані навчальні заклади.

4. Інші повноваження Міністерства освіти України, міністерств і відомств України, яким підпорядковані навчальні заклади, визначаються положенням про них.

Стаття 13. Повноваження Вищої атестаційної комісії України

Вища атестаційна комісія України організовує і проводить атестацію наукових і науково-педагогічних кадрів, керує роботою по присудженню наукових ступенів, присвоєнню вченого звання старшого наукового співробітника.

Положення про Вищу атестаційну комісію України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 14. Повноваження місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в галузі освіти

1. Місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування здійснюють державну політику в галузі освіти і в межах їх компетенції:

встановлюють, не нижче визначених Міністерством освіти України мінімальних нормативів, обсяги бюджетного фінансування навчальних закладів, установ, організацій системи освіти, що є комунальною власністю, та забезпечують фінансування витрат на їх утримання;

забезпечують розвиток мережі навчальних закладів та установ, організацій системи освіти, зміцнення їх матеріальної бази, господарське обслуговування;

здійснюють соціальний захист працівників освіти, дітей, учнівської і студентської молоді, створюють умови для їх виховання, навчання і роботи відповідно до нормативів матеріально-технічного та фінансового забезпечення;

організовують облік дітей дошкільного та шкільного віку, контролюють виконання вимог щодо навчання дітей у навчальних закладах;

вирішують у встановленому порядку питання, пов'язані з опікою і піклуванням про неповнолітніх, які залишилися без піклування батьків, дітей-сиріт, захист їх прав, надання матеріальної та іншої допомоги;

створюють належні умови за місцем проживання для виховання дітей, молоді, розвитку здібностей, задоволення їх інтересів;

забезпечують у сільській місцевості регулярне безкоштовне підвезення до місця навчання і додому дітей дошкільного віку, учнів та педагогічних працівників;

організовують професійне консультування молоді та продуктивну працю учнів;

визначають потреби, обсяги і розробляють пропозиції щодо державного замовлення на підготовку робітничих кадрів для регіону;

вирішують у встановленому порядку питання, пов'язані з наданням особам, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, можливості здобувати загальну середню освіту. { Частину першу статті 14 доповнено абзацом згідно із Законом N 3167-IV від 01.12.2005 }

2. Місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування створюються відповідні органи управління освітою, діяльність яких спрямовується на:

управління навчальними закладами, що є комунальною власністю;

організацію навчально-методичного забезпечення навчальних закладів, вдосконалення професійної кваліфікації педагогічних працівників, їх перепідготовку та атестацію у порядку, встановленому Міністерством освіти України;

координацію дій педагогічних, виробничих колективів, сім'ї, громадськості з питань навчання і виховання дітей;

визначення потреб, розроблення пропозицій щодо державного контракту і формування регіонального замовлення на педагогічні кадри, укладання договорів на їх підготовку;

контроль за дотриманням вимог щодо змісту, рівня і обсягу освіти, атестацію навчальних закладів, що є комунальною власністю.

Місцеві органи управління освітою у здійсненні своїх повноважень підпорядковані місцевим органам державної виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та відповідним державним органам управління освітою у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 15. Державні стандарти освіти

1. Державні стандарти освіти встановлюють вимоги до змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки в Україні. Вони є основою оцінки освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня громадян незалежно від форм одержання освіти.

Державні стандарти освіти розробляються окремо з кожного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня і затверджуються Кабінетом Міністрів України. Вони підлягають перегляду та перезатвердженню не рідше як один раз на 10 років.

2. Відповідність освітніх послуг державним стандартам і вимогам визначається засновником навчального закладу, Міністерством освіти України, Міністерством освіти Автономної Республіки Крим, міністерствами і відомствами, яким підпорядковані навчальні заклади, місцевими органами управління освітою шляхом ліцензування , інспектування, атестації та акредитації навчальних закладів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

{ Абзац другий частини другої статті 15 виключено на підставі Закону N 2289-VI від 01.06.2010 }

3. За результатами ліцензування Міністерство освіти України, Міністерство освіти Автономної Республіки Крим, місцеві органи управління освітою у межах своїх повноважень надають навчальним закладам незалежно від форм власності ліцензії на право здійснення освітньої діяльності відповідно до державних вимог із встановленням за певними освітніми або освітньо-кваліфікаційними рівнями обсягів підготовки, які відповідають кадровому, науково-методичному та матеріально-технічному забезпеченню, вносять їх до державного реєстру навчальних закладів.

Невиконання або грубе порушення навчальним закладом умов і правил ліцензійної діяльності, подання та розповсюдження недостовірної інформації щодо її здійснення є підставою для призупинення дії або анулювання ліцензії.

4. За результатами акредитації вищих навчальних закладів, закладів післядипломної освіти Міністерство освіти України разом з міністерствами і відомствами, яким підпорядковані навчальні заклади:

визначає відповідність освітніх послуг державним стандартам певного освітньо-кваліфікаційного рівня за напрямами , надає право видачі документа про освіту державного зразка;

встановлює рівень акредитації навчального закладу;

надає певну автономію навчального закладу відповідно до отриманого статусу;

інформує громадськість про якість освітньої та наукової діяльності вищих навчальних закладів;

вирішує в установленому порядку питання про реорганізацію вищого навчального закладу з наданням відповідного статусу або його ліквідацію.

5. За результатами атестації дошкільних, середніх, позашкільних та професійно-технічних навчальних закладів Міністерство освіти України, Міністерство освіти Автономної Республіки Крим, місцеві органи управління освітою у межах своїх повноважень:

визначають відповідність освітніх послуг, які надаються навчальними закладами, державним стандартам певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня;

приймають рішення про створення спеціалізованих навчальних закладів: шкіл, колегіумів, ліцеїв, гімназій тощо;

вносять пропозиції Міністерству освіти України про надання відповідного статусу професійно-технічним навчальним закладам;

приймають рішення про створення, реорганізацію або ліквідацію навчальних закладів.

6. За особливі досягнення в роботі навчального закладу Президентом України може бути надано статус національного навчального закладу.

Стаття 16. Органи громадського самоврядування в освіті

1. Органами громадського самоврядування в освіті є:

загальні збори колективу навчального закладу;

районна, міська, обласна конференції педагогічних працівників, з'їзд працівників освіти Автономної Республіки Крим;

Всеукраїнський з'їзд працівників освіти.

2. Органи громадського самоврядування в освіті можуть об'єднувати учасників навчально-виховного процесу, спеціалістів певного професійного спрямування.

3. Органи громадського самоврядування в освіті вносять пропозиції щодо формування державної політики в галузі освіти, вирішують у межах своїх повноважень питання навчально-виховної, науково-дослідної, методичної, економічної і фінансово-господарської діяльності навчальних закладів.

Повноваження органів громадського самоврядування в освіті визначає в межах чинного законодавства Міністерство освіти України за участю представників профспілок, всеукраїнських педагогічних об'єднань.

Стаття 17. Самоврядування навчальних закладів

Самоврядування навчальних закладів передбачає їх право на:

самостійне планування роботи, вирішення питань навчально-виховної, науково-дослідної, методичної, економічної і фінансово-господарської діяльності;

участь у формуванні планів прийому учнів, студентів, слухачів з урахуванням державного контракту та угод підприємств, установ, організацій, громадян;

визначення змісту компонента освіти, що надається навчальним закладом понад визначений державою обсяг;

прийняття на роботу педагогічних, науково-педагогічних, інженерно-педагогічних та інших працівників, а також фахівців з інших держав, у тому числі за контрактами;

самостійне використання усіх видів асигнувань, затвердження структури і штатного розпису в межах встановленого фонду заробітної плати;

здійснення громадського контролю за організацією харчування, охорони здоров'я, охорони праці в навчальних закладах.

Стаття 18. Умови створення навчальних закладів

1. Навчальні заклади створюються органами державної виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, громадянами відповідно до соціально-економічних, національних, культурно-освітніх потреб у них за наявності необхідної матеріально-технічної, науково-методичної бази, педагогічних кадрів. Навчальний заклад набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

{ Частина перша статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2555-VI від 23.09.2010 }

2. Навчальні заклади, засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

3. Навчальні заклади незалежно від їх статусу і належності забезпечують якість освіти в обсязі вимог державних стандартів освіти.

4. Потреба у вищих навчальних закладах незалежно від форм власності та їх мережа визначаються Кабінетом Міністрів України.

Потреба в професійно-технічних навчальних закладах визначається Кабінетом Міністрів України, а їх мережа - Міністерством освіти України.

Потреба в навчальних закладах, заснованих на комунальній власності, визначається місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Порядок створення, реорганізації та ліквідації навчальних закладів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

5. Діяльність навчального закладу розпочинається за наявності ліцензії на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням послуг для одержання освіти і підготовкою фахівців різних рівнів кваліфікації. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

6. Навчальні заклади діють на підставі власних статутів, затверджених:

Міністерством освіти України стосовно навчальних закладів, що засновані на загальнодержавній власності і перебувають у його системі;

міністерствами, відомствами України, яким підпорядковані навчальні заклади, засновані на загальнодержавній власності, за погодженням з Міністерством освіти України;

Міністерством освіти України стосовно вищих навчальних закладів, заснованих на інших формах власності;

місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування стосовно державних навчальних закладів, що є комунальною власністю, і навчальних закладів , заснованих на інших формах власності.

7. Навчальний заклад повинен мати власну назву, в якій обов'язково вказується його тип та організаційно-правова форма.

Стаття 19. Наукове і методичне забезпечення освіти

Наукове і методичне забезпечення освіти здійснюють Міністерство освіти України, Національна Академія наук України, Академія педагогічних наук України, міністерства і відомства, яким підпорядковані навчальні заклади, Міністерство освіти Автономної Республіки Крим, вищі навчальні заклади, академічні, галузеві науково-дослідні інститути, заклади післядипломної освіти, інші науково-методичні і методичні установи у взаємодії з відповідними підприємствами, творчими спілками, асоціаціями, товариствами, громадськими науковими організаціями.

Стаття 20. Керівник навчального закладу

1. Навчальний заклад очолює його керівник .

2. Керівники навчальних закладів, що є загальнодержавною власністю і підпорядковані Міністерству освіти України, обираються за конкурсом і призначаються на посаду Міністерством освіти України шляхом укладання з ними контракту відповідно до порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. Керівники навчальних закладів, що є загальнодержавною власністю і підпорядковані іншим міністерствам і відомствам України, обираються за конкурсом і призначаються на посаду відповідними міністерствами і відомствами України шляхом укладання з ними контракту.

4. Керівники навчальних закладів, що є комунальною власністю, призначаються Міністерством освіти Автономної Республіки Крим, відповідними обласними, міськими, районними органами управління освітою за попереднім погодженням з місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

5. Керівники навчальних закладів, заснованих на інших формах власності, призначаються їх засновниками або уповноваженими ними органами за попереднім погодженням з відповідними органами управління освітою місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

6. Керівники вищих навчальних закладів щорічно звітують перед загальними зборами колективу навчального закладу.

Стаття 21. Психологічна служба в системі освіти

У системі освіти діє державна психологічна служба. Психологічне забезпечення навчально-виховного процесу в навчальних закладах здійснюють практичні психологи. За своїм статусом практичні психологи належать до педагогічних працівників.

Стаття 22. Соціально-педагогічний патронаж у системі освіти

Соціально-педагогічний патронаж у системі освіти сприяє взаємодії навчальних закладів, сім'ї і суспільства у вихованні дітей, їх адаптації до умов соціального середовища, забезпечує консультативну допомогу батькам, особам, які їх замінюють. Педагогічний патронаж здійснюється соціальними педагогами. За своїм статусом соціальні педагоги належать до педагогічних працівників.

Стаття 23. Участь діячів науки, культури та представників інших сфер діяльності у навчально-виховній роботі

Діячі науки, культури та представники інших сфер діяльності за рішенням навчального закладу можуть брати участь у навчально-виховній роботі, керівництві учнівськими, студентськими об'єднаннями за інтересами, сприяти інтелектуальному, культурному розвитку учнівської, студентської молоді, подавати консультаційну допомогу педагогам.

Стаття 24. Організація медичного обслуговування у системі освіти

Організація безкоштовного медичного обслуговування в системі освіти забезпечується місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, здійснюється закладами Міністерства охорони здоров'я України, відомчими закладами охорони здоров'я відповідно до чинного законодавства.

Стаття 25. Організація харчування в навчальних закладах

Організація та відповідальність за харчування у державних навчальних закладах покладаються на місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, міністерства і відомства України, яким підпорядковані навчальні заклади, керівників навчальних закладів і здійснюються за рахунок бюджетних асигнувань.

Харчування у навчальних закладах інших форм власності організовують засновник і керівник закладу.

Контроль та державний нагляд за якістю харчування покладається на органи охорони здоров'я.

Стаття 26. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов навчання, праці та виховання

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов навчання, праці та виховання у навчальних закладах покладається на їх власника або уповноважений ним орган, керівника навчального закладу.

Стаття 27. Документи про освіту

Випускнику державного або іншого акредитованого навчального закладу видається відповідний документ про освіту встановленого зразка.

Зразки документів про освіту затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Розділ II
СИСТЕМА ОСВІТИ

Стаття 28. Поняття системи освіти

Система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Стаття 29. Структура освіти

Структура освіти включає:

дошкільну освіту;

загальну середню освіту;

позашкільну освіту;

професійно-технічну освіту;

вищу освіту;

післядипломну освіту;

аспірантуру;

докторантуру;

самоосвіту.

Стаття 30. Освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні

1. В Україні встановлюються такі освітні рівні:

початкова загальна освіта;

базова загальна середня освіта;

повна загальна середня освіта;

професійно-технічна освіта;

базова вища освіта;

повна вища освіта.

2. В Україні встановлюються такі освітньо-кваліфікаційні рівні:

кваліфікований робітник;

молодший спеціаліст;

бакалавр;

спеціаліст, магістр.

Положення про освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 31. Наукові ступені

1. Науковими ступенями є:

кандидат наук;

доктор наук.

2. Наукові ступені кандидата і доктора наук присуджуються спеціалізованими вченими радами вищих навчальних закладів, наукових установ та організацій у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 32. Вчені звання

1. Вченими званнями є:

старший науковий співробітник;

доцент;

професор.

2. Вчені звання старший науковий співробітник, доцент, професор присвоюються на основі рішень вчених рад вищих навчальних закладів, наукових установ і організацій у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 33. Дошкільна освіта

Дошкільна освіта і виховання здійснюються у сім'ї, дошкільних навчальних закладах у взаємодії з сім'єю і мають на меті забезпечення фізичного, психічного здоров'я дітей, їх всебічного розвитку, набуття життєвого досвіду, вироблення умінь, навичок, необхідних для подальшого навчання.

Стаття 34. Дошкільні навчальні заклади

Дошкільними навчальними закладами є:

дошкільні навчальні заклади ;

дошкільні навчальні заклади ;

дошкільні навчальні заклади ;

дошкільні навчальні заклади компенсуючого типу;

будинки дитини;

дошкільні навчальні заклади інтернатного типу;

дошкільні навчальні заклади сімейного типу;

дошкільні навчальні заклади комбінованого типу;

дошкільні навчальні заклади .

{ Абзац одинадцятий частини першої статті 34 виключено на підставі Закону N 290-VI від 20.05.2008 }

Прийом дітей у дошкільні навчальні заклади проводиться за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють.

{ Стаття 34 в редакції Закону N 2628-III від 11.07.2001 }

Стаття 35. Загальна середня освіта

1. Загальна середня освіта забезпечує всебічний розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібностей, талантів, трудову підготовку, професійне самовизначення, формування загальнолюдської моралі, засвоєння визначеного суспільними, національно-культурними потребами обсягу знань про природу, людину, суспільство і виробництво, екологічне виховання, фізичне вдосконалення.

2. Держава гарантує молоді право на отримання повної загальної середньої освіти і оплачує її здобуття. Повна загальна середня освіта в Україні є обов'язковою і може отримуватись у різних типах навчальних закладів.

3. За рахунок коштів підприємств, установ і організацій, батьків та інших добровільних внесків можуть вводитися додаткові навчальні курси понад обсяг, визначений державним стандартом для відповідного освітнього рівня.

Стаття 36. Середні навчальні заклади

1. Основним видом середніх навчальних закладів є середня загальноосвітня школа трьох ступенів: перший - початкова школа, що забезпечує початкову загальну освіту, другий - основна школа, що забезпечує базову загальну середню освіту, третій - старша школа, що забезпечує повну загальну середню освіту.

2. Школи кожного з трьох ступенів можуть функціонувати разом або самостійно.

3. Навчання у середній загальноосвітній школі починається з шести- або семирічного віку.

4. Школи першого ступеня у сільській місцевості створюються незалежно від наявної кількості учнів. Відкриття таких шкіл, а також самостійних класів у них здійснюється за рішенням місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

5. За рішенням місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування для задоволення освітніх потреб населення можуть створюватися навчально-виховні комплекси "дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад", "загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад" або об'єднання з іншими навчальними закладами, а також загальноосвітні навчальні заклади та групи продовженого дня.

{ Частина п'ята статті 36 в редакції Закону N 2628-III від 11.07.2001 }

6. Для розвитку здібностей, обдарувань і талантів дітей створюються профільні класи , спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми, а також різні типи навчально-виховних комплексів, об'єднань. Особливо обдарованим дітям держава надає підтримку і заохочення .

7. Для здобуття загальної середньої освіти можуть створюватися вечірні школи, а також класи, групи з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах.

8. Бажаючим надається право і створюються умови для прискореного закінчення школи, складання іспитів екстерном.

Стаття 37. Навчальні заклади для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації

1. Для дітей, які не мають необхідних умов для виховання і навчання в сім'ї, створюються загальноосвітні школи-інтернати.

2. Для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, створюються школи-інтернати, дитячі будинки, в тому числі сімейного типу, з повним державним утриманням.

3. Для дітей, які потребують тривалого лікування, створюються дошкільні навчальні заклади, загальноосвітні санаторні школи-інтернати, дитячі будинки. Навчальні заняття з такими дітьми проводяться також у лікарнях, санаторіях, вдома.

4. Для осіб, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку і не можуть навчатися в масових навчальних закладах, створюються спеціальні загальноосвітні школи-інтернати, школи, дитячі будинки, дошкільні та інші навчальні заклади з утриманням за рахунок держави.

5. Для дітей і підлітків, які потребують особливих умов виховання, створюються загальноосвітні школи і професійно-технічні училища соціальної реабілітації.

Стаття 38. Позашкільна освіта

1. Позашкільна освіта та виховання є частиною структури освіти і спрямовуються на розвиток здібностей, талантів дітей, учнівської та студентської молоді, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

2. Позашкільна освіта та виховання здійснюються навчальними закладами, сім'єю, трудовими колективами, громадськими організаціями, товариствами, фондами і грунтуються на принципі добровільності вибору типів закладів, видів діяльності.

3. Держава забезпечує умови для одержання учнями і молоддю позашкільної освіти.

Стаття 39. Позашкільні навчальні заклади

1. До позашкільних навчальних закладів належать: палаци, будинки, центри, станції дитячої, юнацької творчості, учнівські та студентські клуби, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтв, студії, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади.

2. Для здійснення навчально-виховної роботи позашкільним навчальним закладам надаються спортивні об'єкти, культурні, оздоровчі та інші заклади безкоштовно та на пільгових умовах. Порядок їх надання визначається місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Стаття 40. Професійно-технічна освіта

1. Професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, а також допрофесійну підготовку, перепідготовку, підвищення їх кваліфікації.

{ Частина перша статті 40 в редакції Закону N 1158-IV від 11.09.2003 }

2. Професійно-технічна освіта громадян здійснюється на базі повної загальної середньої освіти або базової загальної середньої освіти з наданням можливості здобувати повну загальну середню освіту.

3. Громадяни, які потребують соціальної допомоги і реабілітації, а також громадяни, які навчаються окремим професіям за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, можуть отримувати професію не маючи базової загальної середньої освіти.

Стаття 41. Професійно-технічні навчальні заклади

{ Назва статті 41 в редакції Закону N 1158-IV від 11.09.2003 }

1. До професійно-технічних навчальних закладів належать:

професійно-технічне училище відповідного профілю;

професійне училище соціальної реабілітації;

вище професійне училище;

професійний ліцей;

професійний ліцей відповідного профілю;

професійно-художнє училище;

художнє професійно-технічне училище;

вище художнє професійно-технічне училище;

училище-агрофірма;

вище училище-агрофірма;

училище-завод;

центр професійно-технічної освіти;

центр професійної освіти;

навчально-виробничий центр;

центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів;

навчально-курсовий комбінат;

навчальний центр;

інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.

{ Частина перша статті 41 в редакції Закону N 1158-IV від 11.09.2003 }

2. Професійно-технічні навчальні заклади можуть мати денні, вечірні відділення, створювати і входити в різні комплекси, об'єднання.

3. Професійно-технічні навчальні заклади здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації громадян за державним замовленням, а також за угодами з підприємствами, об'єднаннями, установами, організаціями, окремими громадянами.

{ Частина третя статті 41 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1158-IV від 11.09.2003 }

4. Професійно-технічні навчальні заклади можуть мати одне або декілька підприємств - замовників підготовки кадрів. Відносини з підприємствами, установами та організаціями - замовниками підготовки кадрів регулюються відповідно до укладених угод.

{ Частина четверта статті 41 в редакції Закону N 1158-IV від 11.09.2003 }

5. Учні державних професійно-технічних навчальних закладів із числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, і дітей, які потребують особливих умов виховання, перебувають на повному утриманні держави, інші учні зазначених навчальних закладів забезпечуються безкоштовним харчуванням і стипендією. Порядок повного державного утримання та забезпечення учнів державних професійно-технічних навчальних закладів безкоштовним харчуванням і стипендією визначається Кабінетом Міністрів України. { Частина п'ята статті 41 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1158-IV від 11.09.2003 }

6. Випускникам професійно-технічних навчальних закладів відповідно до їх освітньо-кваліфікаційного рівня присвоюється кваліфікація "кваліфікований робітник" з набутої професії відповідного розряду .

Випускникам вищих професійних училищ та центрів професійно-технічної освіти відповідно до їх освітньо-кваліфікаційного рівня може присвоюватися кваліфікація "молодший спеціаліст" тільки з акредитованого напряму .

{ Частина шоста статті 41 в редакції Закону N 1158-IV від 11.09.2003 }

7. Громадяни можуть також одержати професію, підвищити кваліфікацію, пройти перепідготовку безпосередньо на виробництві.

Стаття 42. Вища освіта

1. Вища освіта забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку, здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення їх кваліфікації.

2. Вища освіта здійснюється на базі повної загальної середньої освіти. До вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку молодших спеціалістів, можуть прийматися особи, які мають базову загальну середню освіту. blkt7 {color: #FFFFFF; font-style: italic}

3. Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах може проводитися з відривом , без відриву від виробництва , шляхом поєднання цих форм, а з окремих спеціальностей - екстерном.

Держава створює умови громадянам України для реалізації їх права на здобуття вищої освіти.

Навчання у вищих навчальних закладах державної форми власності оплачується державою, за винятком випадків, передбачених частиною четвертою статті 61 цього Закону, у вищих навчальних закладах інших форм власності - юридичними та фізичними особами.

Прийом громадян до вищих навчальних закладів проводиться на конкурсній основі відповідно до здібностей незалежно від форми власності навчального закладу та джерел оплати за навчання.

Контроль за дотриманням принципів соціальної справедливості та законності при прийомі громадян до вищих навчальних закладів здійснюється органами, уповноваженими цим Законом.

4. Особливо обдарованим студентам забезпечується навчання та стажування за індивідуальними планами, встановлення спеціальних державних стипендій, створення умов для навчання за кордоном.

Стаття 43. Вищі навчальні заклади

1. Вищими навчальними закладами є: технікум , коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.

2. Відповідно до статусу вищих навчальних закладів встановлено чотири рівні акредитації:

перший рівень - технікум, училище, інші прирівняні до них вищі навчальні заклади;

другий рівень - коледж, інші прирівняні до нього вищі навчальні заклади;

третій і четвертий рівні - інститут, консерваторія, академія, університет.

3. Вищі навчальні заклади здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями:

молодший спеціаліст - забезпечують технікуми, училища, інші вищі навчальні заклади першого рівня акредитації;

бакалавр - забезпечують коледжі, інші вищі навчальні заклади другого рівня акредитації;

спеціаліст, магістр - забезпечують вищі навчальні заклади третього і четвертого рівнів акредитації.

4. Вищі навчальні заклади певного рівня акредитації можуть здійснювати підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями, які забезпечують навчальні заклади нижчого рівня акредитації.

5. Вищі навчальні заклади у встановленому порядку можуть створювати різні типи навчально-науково-виробничих комплексів, об'єднань, центрів, інститутів, філій, коледжів, ліцеїв, гімназій.

Стаття 44. Напрями діяльності вищого навчального закладу

1. Основними напрямами діяльності вищого навчального закладу є:

підготовка фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів;

підготовка та атестація наукових, науково-педагогічних кадрів;

науково-дослідна робота;

спеціалізація, підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів;

культурно-освітня, методична, видавнича, фінансово-господарська, виробничо-комерційна робота;

здійснення зовнішніх зв'язків.

2. Вищі навчальні заклади здійснюють свою діяльність за державним контрактом та угодами як основною формою регулювання відносин між навчальними закладами та підприємствами, установами, організаціями, громадянами.

Стаття 45. Наукова діяльність у системі вищої освіти

1. Наукова діяльність у системі вищої освіти включає виконання науково-дослідних робіт, підготовку наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації.

Науково-дослідна робота є складовою частиною підготовки фахівців і здійснюється науковими колективами, окремими вченими за договорами, контрактами, замовленнями, програмами, проектами. Для цього створюються наукові, науково-виробничі підрозділи, об'єднання, асоціації, технологічні парки, центри нових інформаційних технологій, науково-технічної творчості та інші формування.

2. Держава визнає пріоритет фундаментальних досліджень, що виконуються у системі освіти.

Стаття 46. Автономія вищого навчального закладу

1. Автономія може надаватися вищому навчальному закладу відповідно до рівня акредитації і передбачає права закладу на:

визначення змісту освіти;

визначення планів прийому студентів, аспірантів, докторантів з урахуванням державного контракту та угод з підприємствами, установами, організаціями, громадянами;

встановлення і присвоєння вчених звань вищого навчального закладу четвертого рівня акредитації;

інші повноваження, що делегують вищому навчальному закладу відповідно до його статусу державні органи управління освітою.

2. Вищий навчальний заклад може делегувати окремі свої повноваження державним органам управління освітою.

Стаття 47. Післядипломна освіта (спеціалізація, стажування, клінічна ординатура, підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів)

1. Післядипломна освіта - спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення й оновлення її професійних знань, умінь та навичок або отримання іншої професії, спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду.

{ Частина перша статті 47 в редакції Закону N 1158-IV від 11.09.2003 }

{ Частину другу статті 47 виключено на підставі Закону N 1158-IV від 11.09.2003 }

3. Форми, терміни і зміст навчання, методичної та науково-дослідної діяльності визначаються закладами післядипломної освіти за погодженням із замовником.

Стаття 48. Заклади післядипломної освіти

1. До закладів післядипломної освіти належать:

академії, інститути підвищення кваліфікації, перепідготовки, вдосконалення, навчально-курсові комбінати;

підрозділи вищих навчальних закладів ;

професійно-технічні навчальні заклади; { Абзац четвертий частини першої статті 48 в редакції Закону N 1158-IV від 11.09.2003 }

науково-методичні центри професійно-технічної освіти; { Частину першу статті 48 доповнено абзацом згідно із Законом N 1158-IV від 11.09.2003 }

відповідні підрозділи в організаціях та на підприємствах.

2. Заклади післядипломної освіти можуть працювати за очною, вечірньою, заочною формами навчання, мати філіали і вести науково-дослідну роботу.

Стаття 49. Самоосвіта громадян

Для самоосвіти громадян державними органами, підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян, громадянами створюються відкриті та народні університети, лекторії, бібліотеки, центри, клуби, теле-, радіонавчальні програми тощо.

Розділ III
УЧАСНИКИ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

Стаття 50. Учасники навчально-виховного процесу

Учасниками навчально-виховного процесу є:

діти дошкільного віку, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти; { Абзац другий статті 50 в редакції Закону N 2628-III від 11.07.2001 }

керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти;

батьки або особи, які їх замінюють, батьки - вихователі дитячих будинків сімейного типу;

представники підприємств, установ, кооперативних, громадських організацій, які беруть участь у навчально-виховній роботі.

Стаття 51. Права вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів

1. Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти відповідно мають гарантоване державою право на:

навчання для здобуття певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів;

вибір навчального закладу, форми навчання, освітньо-професійних та індивідуальних програм, позакласних занять;

додаткову відпустку за місцем роботи, скорочений робочий час та інші пільги, передбачені законодавством для осіб, які поєднують роботу з навчанням;

продовження освіти за професією, спеціальністю на основі одержаного освітньо-кваліфікаційного рівня, здобуття додаткової освіти відповідно до угоди із навчальним закладом;

одержання направлення на навчання, стажування до інших навчальних закладів, у тому числі за кордон;

користування навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою базою навчального закладу;

доступ до інформації в усіх галузях знань;

участь у науково-дослідній, дослідно-конструкторській та інших видах наукової діяльності, конференціях, олімпіадах, виставках, конкурсах;

особисту або через своїх представників участь у громадському самоврядуванні, в обговоренні, вирішенні питань удосконалення навчально-виховного процесу, науково-дослідної роботи, призначення стипендій, організації дозвілля, побуту тощо;

участь в об'єднаннях громадян;

безпечні і нешкідливі умови навчання та праці;

забезпечення стипендіями, гуртожитками, інтернатами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

трудову діяльність у встановленому порядку в позаурочний час;

перерву в навчанні у вищих та професійно-технічних навчальних закладах;

користування послугами закладів охорони здоров'я, засобами лікування, профілактики захворювань та зміцнення здоров'я;

захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства, від дій педагогічних, інших працівників, які порушують права або принижують їх честь і гідність.

2. Відволікання учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів за рахунок навчального часу на роботу і здійснення заходів, не пов'язаних з процесом навчання, забороняється, крім випадків, передбачених рішенням Кабінету Міністрів України.

Стаття 52. Обов'язки вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів

1. Обов'язками вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів відповідно є:

додержання законодавства, моральних, етичних норм;

систематичне та глибоке оволодіння знаннями, практичними навичками, професійною майстерністю, підвищення загального культурного рівня;

додержання статуту, правил внутрішнього розпорядку навчального закладу.

2. Випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

3. Інші обов'язки осіб, що навчаються, можуть встановлюватися законодавством, положеннями про навчальні заклади та їх статутами.

Стаття 53. Додаткові види соціального і матеріального забезпечення вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів

1. Вихованцям, учням, студентам, курсантам, слухачам, стажистам, клінічним ординаторам, аспірантам, докторантам може надаватися додатково соціальна і матеріальна допомога за рахунок місцевих бюджетів, міністерств і відомств, підприємств, установ, організацій, коштів громадян, юридичних і фізичних осіб за межами України, благодійних організацій, а також з інших надходжень.

2. При загальноосвітніх закладах утворюються фонди загального обов'язкового навчання для надання матеріальної допомоги учням, їх оздоровлення, проведення культурних заходів, інших передбачених законодавством витрат. Фонди загального обов'язкового навчання утворюються за рахунок коштів місцевих бюджетів у розмірі не меншому трьох відсотків витрат на утримання шкіл, а також за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, інших джерел.

3. Для учнів, які проживають у сільській місцевості на відстані понад 3 кілометри від школи, забезпечується безкоштовне регулярне підвезення до школи і зі школи рейсовим транспортом або транспортом підприємств, установ та організацій.

4. На час виробничого навчання, практики учням і студентам забезпечуються робочі місця, безпечні та нешкідливі умови праці.

Порядок оплати виконаної роботи під час виробничого навчання і практики визначається Кабінетом Міністрів України.

П'ятдесят відсотків заробітної плати за виробниче навчання і виробничу практику учнів, слухачів професійно-технічних навчальних закладів направляється на рахунок навчального закладу для здійснення його статутної діяльності, зміцнення навчально-матеріальної бази, на соціальний захист учнів, слухачів, проведення культурно-масової і фізкультурно-спортивної роботи. { Абзац третій частини четвертої статті 53 в редакції Закону N 1158-IV від 11.09.2003 }

Стаття 54. Кадрове забезпечення сфери освіти

1. Педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов'язки.

2. Педагогічну діяльність у навчальних закладах здійснюють педагогічні працівники, у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації та закладах післядипломної освіти - науково-педагогічні працівники.

Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників встановлюється Кабінетом Міністрів України.

3. Педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору.

4. Педагогічні працівники підлягають атестації. За результатами атестації визначаються відповідність працівника займаній посаді, рівень його кваліфікації, присвоюються категорії, педагогічні звання. Порядок атестації педагогічних працівників встановлюється Міністерством освіти України.

Перелік категорій і педагогічних звань педагогічних працівників, порядок їх присвоєння визначаються Кабінетом Міністрів України.

Рішення атестаційної комісії є підставою для звільнення педагогічного працівника з роботи у порядку, встановленому законодавством.

Стаття 55. Права педагогічних та науково-педагогічних працівників

1. Педагогічні та науково-педагогічні працівники мають право на:

захист професійної честі, гідності;

вільний вибір форм, методів, засобів навчання, виявлення педагогічної ініціативи;

індивідуальну педагогічну діяльність;

участь у громадському самоврядуванні;

користування подовженою оплачуваною відпусткою;

забезпечення житлом у першочерговому порядку, пільгові кредити для індивідуального і кооперативного будівництва;

придбання для працюючих у сільській місцевості основних продуктів харчування за цінами, встановленими для працівників сільського господарства;

одержання службового житла;

підвищення кваліфікації, перепідготовку, вільний вибір змісту, програм, форм навчання, навчальних закладів, установ та організацій, що здійснюють підвищення кваліфікації і перепідготовку.

2. Відволікання педагогічних та науково-педагогічних працівників від виконання професійних обов'язків не допускається за винятком випадків, передбачених чинним законодавством.

Стаття 56. Обов'язки педагогічних та науково-педагогічних працівників

Педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов'язані:

постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру;

забезпечувати умови для засвоєння вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами, стажистами, клінічними ординаторами, аспірантами навчальних програм на рівні обов'язкових вимог щодо змісту, рівня та обсягу освіти, сприяти розвиткові здібностей дітей, учнів, студентів;

настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей;

виховувати у дітей та молоді повагу до батьків, жінки, старших за віком, народних традицій та звичаїв, національних, історичних, культурних цінностей України, її державного і соціального устрою, дбайливе ставлення до історико-культурного та природного середовища країни;

готувати учнів та студентів до свідомого життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;

додержувати педагогічної етики, моралі, поважати гідність дитини, учня, студента;

захищати дітей, молодь від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобігати вживанню ними алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам.

Стаття 57. Гарантії держави педагогічним, науково-педагогічним працівникам та іншим категоріям працівників навчальних закладів

1. Держава забезпечує педагогічним та науково-педагогічним працівникам:

належні умови праці, побуту, відпочинку, медичне обслуговування;

підвищення кваліфікації не рідше одного разу на п'ять років;

правовий, соціальний, професійний захист;

надання пільгових довготермінових кредитів на будівництво і придбання житла; { Частину першу статті 57 доповнено абзацом згідно із Законом N 3461-IV від 22.02.2006 }

компенсації, встановлені законодавством, у разі втрати роботи, у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці;

призначення і виплату пенсії відповідно до чинного законодавства;

встановлення підвищених посадових окладів за наукові ступені і вчені звання;

виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам надбавок за вислугу років щомісячно у відсотках до посадового окладу залежно від стажу педагогічної роботи у таких розмірах: понад 3 роки - 10 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків;

{ Установити, що у 2001 році положення і норми, передбачені абзацом частини першої статті 57 реалізуються в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України в межах видатків, врахованих у розрахунках до Державного бюджету України та місцевих бюджетів на 2001 рік згідно із Законом N 2120-III від 07.12.2000 } { Установити, що у 2002 році положення і норми, передбачені абзацом частини першої статті 57 реалізуються в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України в межах видатків, врахованих у розрахунках до Державного бюджету України та місцевих бюджетів на 2002 рік згідно із Законом N 2905-III від 20.12.2001 }

надання педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків;

{ Установити, що у 2002 році положення і норми, передбачені абзацом частини першої статті 57 реалізуються в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України в межах видатків, врахованих у розрахунках до Державного бюджету України та місцевих бюджетів на 2002 рік згідно із Законом N 2905-III від 20.12.2001 }

виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу при наданні щорічної відпустки;

{ Установити, що у 2001 році положення і норми, передбачені абзацом частини першої статті 57 реалізуються в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України в межах видатків, врахованих у розрахунках до Державного бюджету України та місцевих бюджетів на 2001 рік згідно із Законом N 2120-III від 07.12.2000 } { Установити, що у 2002 році положення і норми, передбачені абзацом частини першої статті 57 реалізуються в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України в межах видатків, врахованих у розрахунках до Державного бюджету України та місцевих бюджетів на 2002 рік згідно із Законом N 2905-III від 20.12.2001 }

{ Абзац дванадцятий частини першої статті 57 виключено на підставі Закону N 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008 }

{ Абзац тринадцятий частини першої статті 57 виключено на підставі Закону N 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008 }

{ Абзац чотирнадцятий частини першої статті 57 виключено на підставі Закону N 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008 }

{ Абзац п'ятнадцятий частини першої статті 57 виключено на підставі Закону N 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008 }

2. Держава забезпечує встановлення посадових окладів науково-педагогічним, педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів та установ освіти на основі Єдиної тарифної сітки у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. { Частина друга статті 57 в редакції Закону N 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008 }

{ Установити, що у 2005 році положення і норми, передбачені частиною другою статті 57 діють в межах бюджетних призначень на оплату праці у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України згідно із Законами N 2285-IV від 23.12.2004, N 2505-IV від 25.03.2005 } { Щодо дії частини другої статті 57 додатково див. Закони N 2905-III від 20.12.2001, N 380-IV від 26.12.2002, N 1344-IV від 27.11.2003, N 489-V від 19.12.2006, Рішення Конституційного Суду N 6-рп/2007 від 09.07.2007 }

3. У разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке унеможливлює виконання ним професійних обов'язків і обмежує перебування в дитячому, учнівському, студентському колективах, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу, за ним зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

4. Педагогічним працівникам, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали педагогічними працівниками в цих населених пунктах і проживають у них, держава відповідно до чинного законодавства забезпечує безплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм. Пільги на безплатне користування житлом з опаленням та освітленням, передбачені абзацом першим цього пункту, надаються працівникам за умови, якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом працівника за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та пенсіонерам за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. { Абзац перший частини четвертої статті 57 із змінами, внесеними згідно із Законом N 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008 }

{ Щодо дії абзацу першого частини четвертої статті 57 додатково див. Закони N 380-IV від 26.12.2002, N 1344-IV від 27.11.2003, N 1801-IV від 17.06.2004 }

Вони мають право на безоплатне одержання у власність земельної ділянки в межах земельної частки члена сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарської установи та організації, розташованих на території відповідної ради, із земель сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарської установи та організації, що приватизуються, або земель запасу чи резервного фонду, але не більше норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, встановлених законом для ведення особистого селянського господарства. { Абзац другий частини четвертої статті 57 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1377-IV від 11.12.2003; в редакції Закону N 1694-IV від 20.04.2004 }

Дія абзацу другого цієї частини не поширюється на громадян, які раніше набули право на земельну частку та земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства чи для ведення особистого селянського господарства, крім випадків успадкування права на земельну частку , земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства чи для ведення особистого селянського господарства відповідно до закону. { Частину четверту доповнено абзацом згідно із Законом N 1694-IV від 20.04.2004 }

5. Педагогічним та науково-педагогічним працівникам за рахунок власних коштів навчальних закладів може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Стаття 58. Заохочення педагогічних та науково-педагогічних працівників

За особливі трудові заслуги педагогічні та науково-педагогічні працівники можуть бути нагороджені державними нагородами, представлені до присудження державних премій України, відзначені знаками, грамотами, іншими видами морального та матеріального заохочення.

Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини

1. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.

2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:

постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім'ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;

виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;

сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;

виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків, захищає права сім'ї.

Стаття 60. Права батьків

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:

вибирати навчальний заклад для неповнолітніх дітей;

обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування навчальних закладів;

звертатися до державних органів управління освітою з питань навчання, виховання дітей;

захищати у відповідних державних органах і суді законні інтереси своїх дітей.

Розділ IV
ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ, МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНА БАЗА НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Стаття 61. Фінансово-господарська діяльність навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти

1. Фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

2. Держава забезпечує бюджетні асигнування на освіту в розмірі не меншому десяти відсотків національного доходу, а також валютні асигнування на основну діяльність.

{ Частину третю статті 61 виключено на підставі Закону N 2856-VI від 23.12.2010 }

4. Додатковими джерелами фінансування є:

кошти, одержані за навчання, підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів;

плата за надання додаткових освітніх послуг;

кошти, одержані за науково-дослідні роботи та інші роботи, виконані навчальним закладом на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян;

доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання;

дотації з місцевих бюджетів;

дивіденди від цінних паперів; { Абзац сьомий частини четвертої статті 61 в редакції Закону N 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008 } { Щодо дії абзацу сьомого частини четвертої статті 61 додатково див. Закон N 489-V від 19.12.2006 }

валютні надходження;

добровільні грошові внески, матеріальні цінності, одержані від підприємств, установ, організацій, окремих громадян;

інші кошти.

5. Розмір плати за весь строк навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або за надання додаткових освітніх послуг встановлюється навчальним закладом у грошовій одиниці України - гривні, з урахуванням офіційно визначеного рівня інфляції за попередній календарний рік.

Розмір плати за весь строк навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або за надання додаткових освітніх послуг встановлюється у договорі, що укладається між навчальним закладом та особою, яка навчатиметься, або юридичною особою, що оплачуватиме навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або надання додаткових освітніх послуг, і не може змінюватися протягом усього строку навчання. Типовий договір затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі освіти і науки.

Розмір плати за весь строк навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або за надання додаткових освітніх послуг публікується у загальнодержавних друкованих засобах масової інформації та інформаційних збірниках спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі освіти і науки.

{ Абзац четвертий частини п'ятої статті 61 виключено на підставі Закону N 2856-VI від 23.12.2010 }

Плата за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або за надання додаткових освітніх послуг може вноситися за весь строк навчання, підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації кадрів або надання додаткових освітніх послуг повністю одноразово або частками - помісячно, по семестрах, щорічно.



{ Частину шосту статті 61 виключено на підставі Закону N 2856-VI від 23.12.2010 }

7. У разі одержання коштів з інших джерел бюджетні та галузеві асигнування навчальних закладів та установ, організацій системи освіти не зменшуються.

8. Бюджетні асигнування на освіту та позабюджетні кошти не підлягають вилученню та використовуються виключно за призначенням.

Статтю 61 доповнено частиною 5 згідно із Законом N 2887-III від 13.12.2001

Стаття 62. Фінансування наукових досліджень

1. Фінансування фундаментальних та пошукових наукових досліджень, наукових програм, проектів державного значення у вищих навчальних закладах, науково-дослідних установах системи освіти здійснюється на конкурсній основі в обсязі не меншому десяти відсотків державних коштів, що виділяються на утримання вищих навчальних закладів.

2. Фінансування прикладних досліджень, розробок здійснюється за рахунок бюджету та інших джерел, а результати досліджень реалізуються як товар відповідно до чинного законодавства.

Стаття 63. Матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти

1. Матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

2. Земельні ділянки державних навчальних закладів, установ та організацій системи освіти передаються їм у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України .

3. Навчальні заклади самостійно розпоряджаються прибутками від господарської та іншої передбаченої їх статутами діяльності.

4. Основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних навчальних закладів, установ, організацій та підприємств системи освіти не підлягають вилученню, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

5. Об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

6. Потреби державних навчальних закладів та установ, організацій системи освіти для розвитку їх матеріально-технічної бази задовольняються державою першочергово відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України нормативів.

Розділ V
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Стаття 64. Міжнародне співробітництво у державній системі освіти

1. Навчальні заклади, наукові, науково-виробничі установи системи освіти, органи державного управління освітою мають право укладати договори про співробітництво, встановлювати прямі зв'язки із навчальними закладами, науковими установами системи освіти зарубіжних країн, міжнародними організаціями, фондами тощо відповідно до чинного законодавства України.

2. Державні навчальні заклади та наукові, науково-виробничі установи державної системи освіти, органи державного управління освітою мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до законодавства на основі договорів, укладених ними з іноземними юридичними, фізичними особами, мати власний валютний рахунок, створювати спільні підприємства.

3. Міністерство освіти України, міністерства і відомства, яким підпорядковані навчальні заклади, Вища атестаційна комісія України разом з іншими державними установами, організаціями проводять роботу, пов'язану з встановленням еквівалентності атестатів і дипломів, міжнародним визнанням навчальних курсів, кваліфікацій, вчених ступенів і звань.

{ Частина четверта статті 64 втратила чинність в частині звільнення від сплати ввізного мита, митних та акцизних зборів і податку на добавлену вартість з товарів, що ввозяться на митну територію України на підставі Закону N від 17.12.96 }

4. Держава сприяє міжнародному співробітництву навчальних закладів та органів управління освітою, виділяє їм відповідні валютні асигнування, звільняє від оподаткування, сплати мита і митного збору за навчальне, наукове та виробниче обладнання та приладдя, що надходять для них з-за кордону для навчальних і наукових цілей.

5. Валютні, матеріальні надходження від зовнішньоекономічної діяльності використовуються державними навчальними закладами, науковими, науково-виробничими установами системи освіти для забезпечення їх власної статутної діяльності згідно з чинним законодавством.

Розділ VI
МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ

Стаття 65. Міжнародні договори

Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про освіту, то застосовуються правила міжнародного договору.

Розділ VII
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОСВІТУ

Стаття 66. Відповідальність за порушення законодавства про освіту

Посадові особи і громадяни, винні в порушенні законодавства про освіту, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Голова Верховної Ради Української РСР Л.КРАВЧУК

м. Київ, 23 травня 1991 року N 1060-XII

Прикінцеві положення

Права і обов’язки

учнів (вихованців), педагогічних працівників та інших працівників, що визначені чинним законодавством України і статутом

загальношкільного навчального закладу

Учні мають право :

Ø На вибір форми навчання, факультативів, спецкурсів, позашкільних та позакласних занять;

Ø На користування навчально-виробничою, науковою, матеріально-технічною , культурно-спортивною, корекційно-відновною та лікувально-оздоровчою базою навчального закладу;

Ø На доступ до інформації з усіх галузей знань; брати участь у всіх видах науково-практичної діяльності, конференціях, олімпіадах, виставках конкурсах тощо;

Ø Брати участь у роботі органів громадського самоврядування навчального закладу;

Ø Брати участь у добровільних самодіяльних об’єднаннях, творчих студіях, клубах, гуртках, групах за інтересами тощо;

Ø Брати участь у обговоренні і вносити власні пропозиції щодо організації навчально-виховного процесу, дозвілля учнів (вихованців);

Ø На захист від будь яких форм експлуатації, психічного і фізичного насилля, що порушують права, або порушують їх честь і гідність;

Ø На безпечні і нешкідливі умови навчання, виховання та праці;

Ø Інші права, що не суперечать законодавству України.

Учні зобов’язані:

Ø Оволодівати знаннями, вміннями, практичними навичками, підвищувати загальнокультурний рівень;

Ø Дотримуватися вимог статуту, правил внутрішнього розпорядку;

Ø Бережно ставитися до державного, громадського та власного майна;

Ø Дотримуватися законодавства, моральних і етичних норм поведінки;

Ø Брати посильну участь у різних видах трудової діяльності, що не заборонені чинним законодавством;

Ø Дотримуватися правил особистої гігієни;

Ø Інші обов”язки, що не суперечать законодавству України.

Затверджено

Наказ Міністерства освіти

і науки України

06.09.2000 № 434

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

26 вересня 2000 року

за № 659/4880

Положення

про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти

(із змінами  Наказ МОН України  від 29.06.2006 № 489)

1. Загальні положення

1.1. Це положення регламентує діяльність класного керівника загальноосвітнього, професійно-технічного навчального закладу (далі - класний керівник).

1.2. Класний керівник - це педагогічний працівник, який здійснює педагогічну діяльність з колективом учнів класу, навчальної групи професійно-технічного навчального закладу, окремими учнями, їх батьками, організацію і проведення позаурочної та культурно-масової роботи, сприяє взаємодії учасників навчально-виховного процесу в створенні належних умов для виконання завдань навчання і виховання, самореалізації та розвитку учнів (вихованців), їх соціального захисту.

1.3. Класний керівник у визначенні змісту роботи керується Конституцією України, Конвенцією ООН про права дитини, Законами України "Про освіту", "Про загальну середню освіту", "Про позашкільну освіту", "Про професійно-технічну освіту", іншими законодавчими і нормативно-правовими актами України, а також цим Положенням.

1.4. Класний керівник здійснює свою діяльність відповідно до основних завдань загальної середньої освіти, спрямованих на:

- виховання громадянина України;

- формування особистості учня (вихованця), його наукового світогляду, розвитку його здібностей і обдаровань;

- виконання вимог Державного стандарту загальної середньої освіти та професійно-технічної освіти, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2000 № 1717 "Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання" та постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 № 1135 "Про затвердження Державного стандарту професійно-технічної освіти", підготовку учнів (вихованців) до подальшої освіти і трудової діяльності; (Абзац четвертий пункту 1.4 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 489 від 29.06.2006)

- виховання в учнів (вихованців) поваги до Конституції України, державних символів України, почуття власної гідності, свідомого ставлення до обов'язків, прав і свобод людини і громадянина, відповідальності перед законом за свої дії;

- реалізацію права учнів (вихованців) на вільне формування політичних і світоглядних переконань;

- виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей українського народу та інших народів і націй;

- виховання свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формування засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров'я учнів (вихованців);

- формування екологічної культури особистості, набуття знань і досвіду розв'язання екологічних проблем, залучення до практичної природоохоронної роботи. (Пункт 1.4 доповнено абзацом дев'ятим згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 489 від 29.06.2006)

2. Організація діяльності класного керівника

2.1. Обов'язки класного керівника покладаються на педагогічного працівника навчального закладу системи загальної середньої освіти, який має педагогічну освіту або відповідну професійну освіту та професійно-педагогічну підготовку, здійснює педагогічну діяльність, фізичний та психічний стан здоров'я якого дозволяє виконувати ці обов'язки. (Пункт 2.1 в редакції Наказу Міністерства освіти і науки № 489 від 29.06.2006)

2.2. Обов'язки класного керівника покладаються директором навчального закладу на педагогічного працівника або на досвідченого майстра виробничого навчання, за його згодою, і не можуть бути припинені до закінчення навчального року. У виняткових випадках з метою дотримання прав та інтересів учнів (вихованців) та їх батьків зміна класного керівника може бути здійснена протягом навчального року. (Пункт 2.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 489 від 29.06.2006)

2.3. На класного керівника покладається керівництво одним класом, навчальною групою.

У початкових класах класне керівництво здійснює вчитель початкових класів.

У професійно-технічному навчальному закладі класне керівництво здійснюється в навчальних групах, учні (вихованці) яких під час навчання здобувають повну загальну середню освіту або навчаються на основі базової загальної середньої освіти без отримання повної.

Функціональні обов'язки класного керівника розробляються відповідно до цього Положення з урахуванням типу закладу та завдань навчально-виховного, навчально-виробничого процесів і затверджуються директором навчального закладу. (Абзац четвертий пункту 2.3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки N 489 від 29.06.2006)

2.4. Класний керівник як організатор учнівського колективу: (Абзац перший пункту 2.4 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки N 489 від 29.06.2006)

- сприяє забезпеченню умов для засвоєння учнями (вихованцями) рівня та обсягу освіти, а також розвиткові їх здібностей;

- створює умови для організації змістовного дозвілля, у тому числі організовує та проводить відвідування музеїв, театрів, виставок, екскурсій, заходи з охорони природи; відповідає за профілактику бездоглядності, правопорушень, планує та проводить відповідні заходи (особливо для учнів з числа незахищеної та пільгової категорії населення); (Абзац третій пункту 2.4 в редакції Наказу Міністерства освіти і науки № 489 від 29.06.2006)

- сприяє підготовці учнів (вихованців) до самостійного життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;

- проводить виховну роботу з урахуванням вікових та індивідуально-психологічних особливостей учнів (вихованців), їх нахилів, інтересів, задатків, готовності до певних видів діяльності, а також рівня сформованості учнівського колективу;

- співпрацює з вчителями, викладачами, майстрами виробничого навчання, психологом, медичними працівниками, органами учнівського самоврядування, батьками та іншими учасниками навчально-виховного процесу з виконання завдань навчання та виховання в учнівському колективі (групі), соціального захисту учнів (вихованців). (Абзац шостий пункту 2.4 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 489 від 29.06.2006)

Класний керівник професійно-технічного навчального закладу спрямовує роботу батьківського колективу навчальної групи та органів учнівського самоврядування на покращення навчання та виховання учнів. (Пункт 2.4 доповнено абзацом згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 489 від 29.06.2006)

Класний керівник професійно-технічного навчального закладу спільно з майстром виробничого навчання навчальної групи: (Пункт 2.4 доповнено абзацом згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 489 від 29.06.2006)

- систематично аналізує рівень навчальних досягнень та поведінку учнів, організовує навчальну допомогу; (Пункт 2.4 доповнено абзацом згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 489 від 29.06.2006)

- створює в навчальній групі необхідні умови для оволодіння професією, творчого відношення до праці, для засвоєння передових, прогресивних методів та прийомів роботи; (Пункт 2.4 доповнено абзацом згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 489 від 29.06.2006)

- проводить тематичні класні години, що спрямовані на виховання моральних цінностей, зацікавленості у питанні належності до обраної професії; (Пункт 2.4 доповнено абзацом згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 489 від 29.06.2006)

- забезпечує дотримання в навчальній групі встановленого порядку та дисципліни; (Пункт 2.4 доповнено абзацом згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 489 від 29.06.2006)

- проводить цілеспрямовану індивідуальну роботу з учнями групи; (Пункт 2.4 доповнено абзацом згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 489 від 29.06.2006)

- здійснює заходи щодо професійно-орієнтаційної роботи учнів шкіл; (Пункт 2.4 доповнено абзацом згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 489 від 29.06.2006)

- заохочує учнів до занять в гуртках художньої і технічної творчості, предметних гуртках та спортивних секціях; (Пункт 2.4 доповнено абзацом згідно з Наказом Міністерства освіти і науки N 489 від 29.06.2006)

- залучає учнів до участі в конкурсах професійної майстерності, олімпіадах з навчальних предметів. (Пункт 2.4 доповнено абзацом згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 489 від 29.06.2006)

2.5. Класний керівник має право на:

- відвідування уроків, занять із теоретичного та виробничого навчання, виробничої практики та позакласних заходів, семестрових, річних атестацій та заліків у закріпленому класі (групі), бути присутнім на заходах, що проводять для учнів (вихованців) навчальні, культурно-просвітні заклади, інші юридичні або фізичні особи; (Абзац другий пункту 2.5 в редакції Наказу Міністерства освіти і науки № 489 від 29.06.2006)

- внесення пропозицій на розгляд адміністрації навчального закладу та педагогічної ради про моральне та матеріальне заохочення учнів (вихованців);

- ініціювання розгляду адміністрацією навчального закладу питань соціального захисту учнів (вихованців);

- внесення пропозицій на розгляд батьківських зборів класу (групи) щодо матеріального забезпечення організації та проведення позаурочних заходів у порядку, визначеному законодавством;

- відвідування учнів (вихованців) за місцем їх проживання або в гуртожитку професійно-технічного навчального закладу (за згодою батьків, опікунів, піклувальників), вивчення умов їх побуту та виховання, а також виходити з пропозиціями на педагогічних зборах щодо притягнення до відповідальності батьків, які ведуть аморальний спосіб життя, грубо поводяться зі своїми дітьми, завдають їм моральної та фізичної шкоди; (Абзац шостий пункту 2.5 в редакції Наказу Міністерства освіти і науки № 489 від 29.06.2006)

- вибір форми підвищення педагогічної кваліфікації з проблем виховання;

- вияв соціально-педагогічної ініціативи, вибір форм, методів, засобів роботи з учнями (вихованцями);

- захист професійної честі, гідності відповідно до чинного законодавства;

- матеріальне заохочення за досягнення вагомих результатів у виконанні покладених на нього завдань.

2.6. Класний керівник зобов'язаний:

- вибирати адекватні засоби реалізації завдань навчання, виховання і розвитку учнів (вихованців);

- здійснювати педагогічний контроль за дотриманням учнями (вихованцями) статуту і Правил внутрішнього трудового розпорядку навчального закладу, інших документів, що регламентують організацію навчально-виховного процесу;

- інформувати про стан виховного процесу в класі та рівень успішності учнів (вихованців) педагогічну раду, адміністрацію навчального закладу, батьків;

- дотримуватись педагогічної етики, поважати гідність учня (вихованця), захищати його від будь-яких форм фізичного, психічного насильства; своєю діяльністю стверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі;

- пропагувати здоровий спосіб життя;

- постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру;

- вести документацію, пов'язану з виконанням повноважень класного керівника (класні журнали, особові справи, плани роботи тощо);

- регулярно готувати і проводити батьківські збори, збори учнівського активу класу (групи) (не менше 2 разів на семестр) та збори органів учнівського самоврядування. (Пункт 2.6 доповнено абзацом згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 489 від 29.06.2006)

2.7. Класний керівник складає план роботи з учнівським колективом у формі, визначеній адміністрацією навчального закладу. (Пункт 2.7 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 489 від 29.06.2006)

2.8. Класний керівник підзвітний у своїй роботі директору навчального закладу, а у вирішенні питань організації навчально-виховного процесу безпосередньо підпорядкований заступнику директора з навчально-виховної роботи.

2.9. Класний керівник може бути заохочений (відзначений) за досягнення високих результатів у виховній роботі з учнями (вихованцями). Форми і види заохочення регулюються законодавством України.

Начальник головного управління

нормативного забезпечення та

взаємодії з регіонами       Я.П. Корнієнко

Вивчення діяльності класного керівника

Вивчення діяльності класного керівника грунтується на посадовій інструкції класного керівника і передбачає систему моніторингу, який включає:

•         відомості про освіту, педагогічний стаж класного керівника;

•         інформацію про атестацію; позакласну та гурткову роботу педагога;

•         діагностичну картку;

•         картку моніторингу ефективності ді­яльності класного керівника;

•         схему аналізу виховного заходу.

Посадова інструкція класного керівника

1.    Загальні положення

1.1. Ця посадова інструкція розроблена на основі тарифно-кваліфікаційної характеристики класного керівника, Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про охорону праці», «Про місцеве самоврядування в Україні», Кодексу Законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.93 № 64, Положення про загальноосвітній навчальний за­клад, наказу Міністерства освіти і на­уки України від 06.06.2003 № 352 «Про затвердження орієнтовних критеріїв оцінки діяльності загальноосвітніх на­вчальних закладів», Положення про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти (на­каз від 06.09.2000 р. № 434), Рекомен­дацій щодо організації служби охоро­ни праці в загальноосвітньому закладі освіти Міністерства освіти України, Статуту Смілянського навчально-ви­ховного комплексу «Загальноосвіт­ня школа І ступеня — гімназія імені В. Т. Сенатора» Смшянської міської ради Черкаської області (рішення Смілянської міської ради від 29.06.2004 р. № 578), Правил внутрішньошкільного трудового розпорядку для працівників навчально-виховного комплексу «За­гальноосвітня школа І ступеня — гімна­зія імені В. Т. Сенатора», затверджених постановою загальних зборів трудового колективу (протокол від 07.02.2005 р. № 1).

1.2.     Класний керівник призначається на посаду і звільняється з неї директором гімназії.

1.3.     Класний керівник підзвітний у своїй роботі директору гімназії та підпоряд­ковується безпосередньо заступнику директора з виховної роботи.

1.4.     Класний керівник повинен мати ви­щу чи середню спеціальну педагогічну освіту (без вимог до стажу педагогічної роботи).

1.5.     У своїй діяльності класний керівник керується Конституцією та законодав­ством України,.указами Президента України, рішеннями Кабінету Міністрів України і органів управління освіти всіх рівнів з питань освіти і виховання учнівської молоді, правилами і нормами охорони праці, техніки безпеки і проти­пожежного захисту, Статутом навчаль­ного закладу, Правилами трудового внутрішнього розпорядку, програмою та завданнями науково-дослідної та експериментальної роботи гімназії.

1.6.     Класний керівник дотримується Кон­венції про права дитини.

2.    Функції

Основними напрямами діяльності клас­ного керівника є:

2.1. Створення сприятливих умов для ін­дивідуального розвитку і формування

особистості учнів, формування колек­тиву класу

2.2.      Забезпечення психолого-педагогічної просвіти батьків та громадськості.

2.3.      Реалізація всіх напрямів виховання відповідно до Концепції особистісно орієнтованого виховання та навчання в гімназії.

2.4.      Розробка та впровадження інновацій­них особистісно орієнтованих форм виховної взаємодії.

3.    Посадові обов'язки

Класний керівник виконує такі посадові обов'язки:

3.1.      Працює з учнями закріпленого за ним класу.

3.2.      Вивчає особистість кожного учня в класі, його нахили, інтереси, здійснює соціометричні та соціально-педагогічні дослідження

КЛАСНЕ КЕРІВНИЦТВО

В СИСТЕМІ ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ

Особистісно-зорієнтоване виховання, ідеї гуманізації і демократизації шкільного життя як стержневі проблеми перебудови сучасної школи докорінно змінюють організацію і здійснення навчально-виховного процесу. Школа виходить сьогодні на новий рубіж у пошуках ефективних технологій виховання і місця в ній класного керівника. Організація виховного процесу вимагає, щоб у і центрі уваги була особистість учня як суб'єкта виховання, розвиток і його внутрішнього «Я», формування індивідуального стилю життя, і відповідального ставлення до природи, суспільства, самого себе.

Вихідним у вихованні є розвиток духовно-моральних якостей особистості, які допомагають їй реалізувати себе як індивідуальність, навчитися виробляти свою позицію в житті, пізнати і зрозуміти себе і оточуючих, здатність до самореалізації, самовираження, самоствердження, самоорганізації.

З огляду на це класний керівник — це особа, яка здійснює корекцію всіх виховних впливів на учня і класний колектив як у школі, так і з боку різноманітного соціального середовища. Переломлюючи ці впливи, він приводить їх у відповідність до тих індивідуальних особливостей, які відрізняють довірений йому клас і кожного окремого учня, проводить тонку і безпосередню корекцію особистісного формування групи вихованців. Вона полягає у створенні такого виховуючого середовища, яке сприяє розвитку особистості учня, його громадянської, соціальної активності та життєтворчості.

Класний керівник концентрує свою діяльність, надаючи допомогу вихованцям пізнати себе, свою особистісну структуру від уявлення на інтуїтивній основі до об'єктивного сприйняття себе з тим, щоб орієнтуватися на самовиховання. Отже, вихідна методологічна позиція класного керівника — формувати дитину, підлітка, юнака, дівчину як індивідуальність, коли педагог прагне перетворити зовнішні соціально-цінні спонукання у внутрішні стимули поведінки особистості школяра, коли він прагне до досягнення мети, проявляючи цілеспрямованість, волю, характер. Одне слово, виховна ефективність виникає тоді, коли цілісний педагогічний процес з урахуванням вікових особливостей переміщується зі сфери зовнішніх впливів у сферу внутрішніх стимулів діяльності, коли виховання на кожному етапі вікового розвитку особистості переростає у самовиховання. Звичайно, перший і найбільш відчутний наслідок виховання, на думку В.О.Сухомлинського, у тому, що людина стала думати про саму себе, замислилася над запитанням; що в мене гарне, а що погане?

Класний керівник у тісній співпраці з учнями, батьками, керівниками гуртків, секцій, учителями-предметниками організовує і спрямовує навчально-виховний процес у класі так, щоб забезпечити перехід від виховання до самовиховання. Володіючи інформацією про школярів, він знаходить правильний шлях педагогічної інструментовки виховних впливів. Корекція виховних впливів здійснюється на основі врахування індивідуальних особливостей учнів, рівня розвитку колективу через зміст діяльності школярів.

Відбір тих чи інших справ відбувається з урахуванням інтересів, нахилів, здібностей, духовних потреб учнів. При ньому обов'язково береться до уваги рівень вихованості учнів, рівень розвитку колективу. У своїй практичній діяльності класний керівник керується державно-нормативними документами, у яких сформульовані обов'язки педагогічних працівників.

Зокрема, в Законі України «Про освіту» вони такі: учитель забезпечує умови для засвоєння програм; утверджує принципи загальнолюдської моралі, правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості та інших доброчинностей. Він виховує повагу до батьків, до жінки, культурно-національних духовностей, історичних цінностей України, походження державного та соціального устрою, цивілізацій, відмінних від владних, дбайливе ставлення до навколишнього середовища, світу; готує до свідомого життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами; дотримується педагогічної етики, моралі; поважає гідність дитини; захищає від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобігає вживанню алкоголю, наркотиків; постійно підвищує свій професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну і політичну культуру.

Як бачимо, вплив педагога на учнів складає ту виховну силу, яку не можна замінити ніякими статутами і програмами, ніякою організацією навчальних закладів. Цілком справедливо стверджував К.Д.Ушинський, що особистість вихователя означає все у вихованні. Тільки особистість може діяти на розвиток, тільки характером можна сформувати характер. Отже, у кожному наставникові важливі: характер, моральність, переконання. Виконуючи завдання виховання, класний керівник як особистість, відповідає певним критеріям, зокрема:

а) суспільно-гуманістична спрямованість, яка передбачає: високий рівень суспільної, національної свідомості      та      самосвідомості,      переконаність; усвідомлення громадянського обов'язку; політичну культуру та культуру міжнаціонального спілкування; високий рівень моральної вихованості; соціальну активність і відповідальність; навички суспільно-гуманістичної роботи, уміння творчо працювати, використовувати і цінувати колективний досвід, прислухатися до думок колег, критично оцінювати досягнуте вміння працювати на основі спільної діяльності, спільної творчості; прояв громадянської активності на благо суверенної України;

б)  професійно-педагогічна спрямованість, змістом якої   є  уявлення  про  соціальну роль  педагогічної професії, інтерес до дитини як суб'єкта діяльності, уміння розуміти її потреби і особливості, складність і  Неоднозначність  внутрішнього  світу;   педагогічна спостережливість; педагогічний такт;

в)   високий  рівень  педагогічної майстерності,   яка передбачає: знання основ предмету, завдань і категорій педагогіки;     закономірностей     вікового,     анатомо­фізіологічного    розвитку,    соціального    формування особистості;   розуміння   суті,   мети,   завдань,   форм   і методів виховання;  знання індивідуально-типологічних особливостей  вихованців;   наявність умінь  і  навичок організації виховуючої діяльності  школярів,   виявляти рівень їх вихованості; проектувати розвиток особистості в   колективі;   планувати,   відбирати,   узагальнювати навчально-виховний   матеріал;   володіти   прийомами   і засобами      педагогічної      техніки;      встановлювати педагогічно   доцільні   взаємовідносини   з   окремими учнями,   малими   групами,   учнівським   колективом, батьками,   учителями;   аналізувати   свою  діяльність   і діяльність колективу, наслідки роботи. Отже, основними вимогами   до   особистості   класного    керівника   є: суспільно-гуманістична    спрямованість;     педагогічна майстерність; ерудиція і культурний кругозір; моральний авторитет; педагогічний такт; любов і повага до дітей; педагогічний оптимізм; організаторські вміння, творчий підхід; постійне підвищення кваліфікації (див. додаток 6).

У процесі виховання людської особистості, говорив В.О.Сухомлинський, діє багато сил: по-перше, сім'я, а в сім'ї найтонший і наймудріший скульптор — мати; по-друге, особа педагога з усіма його духовними багатствами й цінностями, з його знаннями, уміннями, захопленнями, життєвим досвідом, інтелектуальними, естетичними, творчими потребами, інтересами, прагненнями; по-третє, колектив (дитячий, підлітковий, юнацький) з усією його могутньою силою виховного впливу на кожну особу; по-четверте, сама особа вихованця, тобто його самовиховання; по-п'яте, духовне життя вихованця у світі інтелектуальних, естетичних і моральних цінностей — я маю на увазі передусім книжку; по-шосте, зовсім непередбачені скульптори (підліток, з яким ваш вихованець подружив на вулиці; родич чи близький знайомий, який приїхав на тиждень у гості й заполонив маленьку людину на все життя радіотехнікою чи мріями про зоряні світи).

Усе це має враховувати класний керівник, вивчати і відповідно коригувати процес виховання.

Сьогодні, коли вплив некерованої сфери на учнів школи виявляється сильнішим за організовані педагогом види діяльності, сутність роботи класного керівника не можна розглядати по-старому.

У зв'язку зі зростанням джерел виховного впливу на школярів класний керівник постійно тримає в полі зору всю життєдіяльність вихованців, аналізує, оцінює потік інформації і спрямовує їх діяльність у позитивне русло, будуючи відносини на принципах співпраці, співтворчості, проявляючи максимум довіри, поваги до особистості. (В.Сухомлинський-Сто порад учителеві. К. 1986. с. 147—148).

У сучасній школі виникає така ситуація, коли класний керівник повинен за короткий відрізок часу виконати великий обсяг роботи. У ньому і проявляється необхідність інтенсифікації цілісного процесу виховання. Отже, слід піднімати свою роботу на якісно новий рівень, по-новому усвідомлювати роль класного керівника в цьому процесі.

Враховуючи те, що навчально-виховний процес з учнями проходить на уроках, заняттях гуртків, секцій, факультативів, різноманітних об'єднаннях за інтересами, екскурсіях у природу і т.д, класному керівникові необхідно знайти нові засоби пелагогічного управління, піднятися у своїй діяльності на більш високий рівень узагальненості. Як показує аналіз практики, виховні справи часто бувають випадковими, за мотивами і тематикою, не охоплюють усіх сторін та проблем дитячого життя, не враховують справжніх їх психічних станів. Вони ніби створюють видимість благополуччя, відволікають класного керівника від аналітико-узагальнюючої роботи, аналізу якості виховного процесу.

Добрий і уважний погляд на кожного вихованця, аналіз його розвитку поповнюються спеціальними методиками вивчення особистості — анкетуванням, тестуванням,                                                                                                                    соціометрією,                                                                                                                   гарантують

індивідуалізацію виховання і є одним із шляхів корекції виховних впливів. Вони полягають у тому, що класний керівник розглядає позицію школяра: а) не суто учня, якого ми навчаємо; б) не суто вихованця, якого піддаємо виховним впливам; в) а позицію творця, самостійної людини, активного громадянина.

Не відкидаючи перших двох, пріоритету надаємо третій позиції. Школяр стає все більше суб'єктом виховання — суб'єктом сприйняття, діяльності, ставлення. Як підсумок, саме школяр займається самовихованням.

У чому ж сутність нових підходів до розуміння змісту роботи класного керівника в умовах цілісного виховного процесу, організації виховуючої діяльності школярів?

З точки зору класного керівника, цілісний процес виховання може бути поділений на дві однаково важливі частини:

а) об'єктивна сторона змістовної організації всього дитячого життя;

б)     суб'єктивна     сторона     психічних     станів, переживань, формування поглядів, особистісних рис та індивідуальних здібностей.

Класний керівник лише частково організовує життя і діяльність вихованців. Вагому роль у цьому відіграють батьки, керівники гуртків, секцій, факультативів, заклади позашкільної освіти і виховання та ін. Але класний керівник разом з ними відповідає за зміст виховного процесу, за участь у ньому школярів, їхню життєву позицію, за забезпечення повної відповідності характеру цілісного виховного процесу, меті виховання.

Найбільшою психологічною і педагогічною трудністю для класного керівника є знаходження свого місця в класному колективі. З одного боку, він має право на категоричну вимогу, а з іншого — він сам виступає членом класного колективу. І чим вищий рівень розвитку колективу, тим менше прав у класного керівника на вольові акти. Якщо цю складність не перебороти — порушуються взаємовідносини з учнями, ріст і розвиток колективу. Педагог має дотримуватись етики взаємовідносин, бути добре інформованим про участь вихованців у різних видах діяльності, відносинах їх у групах, про характер і зміст спілкування, потреби, інтереси, і мотиви поведінки. Одержуючи і обробляючи інформацію, він контролює хід цілісного процесу виховання учня, аналізує характер впливу на нього, обробляє дані відповідно до наслідків виховання основним критеріям вихованості, вносить педагогічні корективи в рух життя колективу.

Нині, спираючись на все цінне, що витримало випробування, класний керівник визначає зміст та пріоритетні напрями своєї діяльності, базуючись на тому, що учнів треба педагогічне правильно виховувати, їхня діяльність — змістовна і особистісно-значуща.

Система виховних завдань, на які спрямована діяльність класного керівника, випливає з перспективних цілей виховання молоді в умовах сучасної школи.

Провідна соціальна ідея полягає у спрямуванні на конкретну дитину, закладенні фундаменту всебічного, гармонійного розвитку особистості з високоморальною громадянською позицією, високою культурою міжнаціональних відносин. Виховання особистості, яка глибоко розуміє традиції та соціально-культурні цінності свого народу, здатної бути спадкоємцем і продовжувачем прогресивних національних традицій. Тому виховні завдання, які має вирішувати сьогодні класний керівник, можна сформулювати їх так:

—    виховання    високоморального    підростаючого покоління, формування у нього українського менталітету на  основі  відродження  національних традицій  свого народу;

— створення необхідних умов для фізичного розвитку школярів, збереження та зміцнення їх здоров'я;

— духовно-моральне виховання, головною особливістю якого є орієнтація на загальнолюдські цінності;

—   розвиток   таланту,   розумових   і   фізичних здібностей,    формування    у    школярів    високої пізнавальної   культури,   організація   змістовного дозвілля;

—   підготовка  учнів   до   господарсько-трудової діяльності;

—     створення    умов    для     вільного     вибору світоглядних позицій;

— гуманізація педагогічного процесу, демократизація відносин у колективі;

—   визначальним   у   роботі   мають   бути   воля, інтереси дітей;

—  індивідуалізація виховання, фундаментом якої має стати   ідея захисту дитини у навчанні, здоров'ї, сфері спілкування;

—     організація роботи з батьками (див. додаток 5). Забезпечуючи життєдіяльність учнівських колективів,

педагог чітко усвідомлює особливості позанавчальної діяльності: добровільний характер, варіативність форм, тісний зв'язок з навчальним процесом, безперервність, систематичність, самодіяльність, самостійність, гуманізація і демократизація відносин, гласність та ін. Форми позаурочної діяльності різноманітні: уроки Пам'яті, Скорботи, Матері, Рідного краю, Вітчизни, народознавства, громадянськості, духовності; пошукові експедиції, мандрівки, історичні розповіді, казки-естафети; предметні гуртки, учнівські наукові товариства, технічної творчості, художньої самодіяльності, природоохоронні, спортивні секції; ігри, театри; години спілкування, класного керівника; години знань і переконань, творчості, сім'ї і вулиці; науково-практичні конференції, диспути, дискусії, бесіди, ранки, колективні творчі справи, соціальні ринги, поетичні свічки, зустрічі, турніри, живі газети, колядування, щедрування, свята; молодіжні дискусійні клуби, творчі об'єднання, МАН, Малі Тимірязівки, Клуби вітчизнознавства та ін.

Розвиток, творчої ініціативи та активності особистості відбувається тоді, коли класний керівник і вихованець діють разом, об'єднуючись спільною метою, спільними життєвими турботами, та будують свої відносини на основі співробітництва і довіри.

Такий підхід .не означає зниження спрямовуючої ролі педагога, навпаки, від нього вимагається тактовніше і гнучкіше керівництво. Ініціатива, активність, самодіяльність не виникають самі по собі. Вони народжуються і розвиваються у процесі добре організованої спільної діяльності. Слід допомогти школярам знаходити потрібні і корисні заняття до душі, організовувати позанавчальний час, дозвілля, сприяти самовихованню.

Таким чином, пріоритетними напрямами діяльності класного керівника є: перебудова змісту виховання, ключовими поняттями якого є людяність, милосердя, доброта, чесність, порядність; виразна роль загальнолюдських цінностей, загальнолюдської культури; гуманізація відносин; цілісність виховного процесу; вивчення учнів, учнівських колективів та об'єднань за інтересами; організація, виховання та згуртування учнівських колективів; організаційно-педагогічна діяльність по створенню і забезпеченню життєдіяльності учнівських колективів; розвиток особистості; робота з батьками, індивідуальний вплив.

Такий розгляд суті педагогічної діяльності класного керівника дозволяє сформулювати основні його функції:

а)   організаторська (планування і координація всієї виховної роботи з класом: спільно з учнями організовує процес виховання; надає допомогу учнівській організації класу;    встановлює    зв'язки    із    загальношкільним колективом,   батьками,   громадськістю,   домагається єдності вимог до учнів; веде документацію в класі; сприяє розвитку самоврядування в колективі);

б)   аналітико-узагальнююча (на основі вивчення і врахування індивідуально-психологічних особливостей кожного учня класний керівник сприяє всебічному його розвитку);

в)    координаційно-інформаційна    (забезпечення узгодженості   в    роботі    провідних    колективів: учнівського, учительського, батьківського);

г)  психолого-гігієнічна (встановлення довірливого контакту   з   вихованцями,   необхідність   зняття психічних напружень в учнівському колективі);

д)  стимулюючо-гальмуюча (забезпечує можливість, залежно   від   спрямованості   учнівської   діяльності, активізувати або гальмувати її).

На перший погляд ці функції не нові. Але принципова їх новизна у відході від гасел, лозунговості і підході до реалізації завдань виховання без фізичних і психічних перевантажень вихованців, щоб зберегти їх емоційне благополуччя, оптимістичне ставлення до життя.

НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНІ ЗАВДАННЯ

1.   Уважно вивчіть Закон України  «Про освіту», Концепцію   національного    виховання,    «Основні напрями діяльності класного керівника» й визначте, у чому сутність перебудови методики виховання і ролі в ній класного керівника.

2.  Підготуйте повідомлення на теми:

—   аналітико-діагностична   діяльність   класного керівника    як    умова     виховання     і     розвитку особистості;

—    оновлення виховного процесу в класі у світлі особистісно-зорієнтованої педагогіки;

—  методика розвитку індивідуальності вихованця;

— В.Сухомлинський про виховання і самовиховання.

3. Змоделюйте та проведіть захист моделі творчого портрета класного керівника.

ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАВДАНЬ

Завдання 1

Педагогічне обгрунтуйте і дайте аналіз висловам В.Сухомлинського: «Бути хорошим вчителем можна тільки будучи хорошим вихователем... Без участі у виховній роботі вся педагогічна культура, всі знання педагога є мертвим багажем»; [«Кожен із нас повинен бути не абстрактним втіленням педагогічної мудрості, а живою особистістю, яка допомагає підлітку пізнати не тільки світ, але й самого себе... Ми повинні бути для підлітків прикладом багатства духовного життя: тільки при цій умові ми маємо моральне право виховувати»?

Завдання 2

Дайте пораду новопризначеному класному керівникові. «Тиждень готувала класну годину, присвячену ювілею Т.Шевченка. Ілюстрації знайшла: його портрети в різні роки життя, репродукції картин... Пам'ятала, що розповідати потрібно захоплююче, з почуттям... Розповідаю. Прагну, щоб здивувались, зацікавились... А вони шепочуться, навіть почали розмовляти голосно. Що робити? Перервати свою поетичну розповідь та прикрикнути на них, це інколи допомагає? Або тим, хто заважає, у щоденнику зауваження записати? А можливо, дати їм зрозуміти, що я не помічаю їх, і вони заспокояться

РОЗВ'ЯЗУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ЗАДАЧ, СИТУАЦІЙ

Задача 1

Між групою вчителів виникла суперечка. Одні стверджували, що будь-який позаурочний захід спочатку слід добре відпрацювати і лише після цього проводити. Більшість їм заперечувала: «А як ми диспут готуємо? Адже він не може бути наперед підготовленою виставою».

Запитання:

Чия точка зору, на ваш погляд, є правильною? Обгрунтуйте на прикладах.

Задача 2

Після уроків класний керівник залишила учня, який смітив і забруднив парту чорнилом. Винуватець мав не тільки прибрати за собою, а й змити плями з інших парт, протерти підвіконня й батареї центрального опалення. Виконавши усе, хлопець захопився роботою, протер від пилу і полив квіти, що на підвіконні.

— А ти все-таки молодець, — похвалила його вчителька, яка помітила це. — Умієш і любиш працювати. Сподіваюся, що ти навчився стежити за собою, будеш акуратним.

Запитання:

1.  З'ясуйте, яку роль у вихованні дитини зіграла похвала вчительки?

2.     Чи    сприяла    вона    усвідомленню    добре виконаного обов'язку?

3.    У    якій    залежності    перебувають    методи заохочення і покарання?

4. Чи можуть вони доповнювати одне одного?

Ситуація 1

Учитель хотів, щоб його учні вміли вести себе культурно в різних умовах. З цією метою він провів з учнями декілька цікавих бесід. Діти з великою увагою слухали свого вчителя, навіть ставили запитання. Але ніяких змін у їхній поведінці учитель не побачив.

Запитання:

Чим пояснити таку невдачу вчителя?

Ситуація 2

У IV класі хтось із учнів пошкодив освітлення. Учитель спробував з'ясувати, хто це зробив, але діти не зізналися; не допомогли ні бесіди з окремими учнями, ні розмова з активом, ні погрози винести питання на батьківські збори.

Запитання:

Чому не вдалося знайти «винуватця»?

Ситуація З

Учні 8 класу одного разу заявили класному керівникові:

—  У нас у класі багато суперечок про дружбу і товаришування. Ми хочемо провести диспут і вже готуємося до нього.

—   Тепер   не   час   дискутувати   про  дружбу,   — відповів класний керівник, — потрібно обговорити питання    підготовки    до    екзаменів    та    надання допомоги відстаючим.

Запитання: Чи мав рацію класний керівник? Як би ви вчинили?

ОСОБИСТІСНО-РОЛЬОВА ГРА

Група ділиться на дві підгрупи. Перша підгрупа готує заняття з етики (тема за вибором); друга — казку-естафету (за мотивами українських народних казок).

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ:

—   У   чому   сутність   особистісно-зорієнтованого виховання?

— У чому полягають особливості діяльності класного керівника у здійсненні виховного процесу в класі?

—   Особливості   співробітництва,   співтворчості   і співдіяльності класного керівника і учнів, у чому їх суть?    У   чому    своєрідність   діяльності    класного керівника   в   умовах   гуманізації   і   демократизації шкільного життя?

—  Які пріоритетні напрями діяльності класного керівника, у чому їх новизна?

—    Якими    якостями,    вміннями    і    навичками повинен   володіти   сучасний   класний   керівник? Назвіть складові професіограми.

—    Якими    ви    бачите    шляхи    вдосконалення діяльності класного керівника в сучасній школі?

Додаток

до листа управління освіти

і науки облдержадміністрації

13.09.06 № 31/230

Права і обов’язки

учнів (вихованців), педагогічних працівників та інших працівників, що визначені чинним законодавством України і статутом

загальношкільного навчального закладу

Учні мають право :

Ø На вибір форми навчання, факультативів, спецкурсів, позашкільних та позакласних занять;

Ø На користування навчально-виробничою, науковою, матеріально-технічною , культурно-спортивною, корекційно-відновною та лікувально-оздоровчою базою навчального закладу;

Ø На доступ до інформації з усіх галузей знань; брати участь у всіх видах науково-практичної діяльності, конференціях, олімпіадах, виставках конкурсах тощо;

Ø Брати участь у роботі органів громадського самоврядування навчального закладу;

Ø Брати участь у добровільних самодіяльних об’єднаннях, творчих студіях, клубах, гуртках, групах за інтересами тощо;

Ø Брати участь у обговоренні і вносити власні пропозиції щодо організації навчально-виховного процесу, дозвілля учнів (вихованців);

Ø На захист від будь яких форм експлуатації, психічного і фізичного насилля, що порушують права, або порушують їх честь і гідність;

Ø На безпечні і нешкідливі умови навчання, виховання та праці;

Ø Інші права, що не суперечать законодавству України.

Учні зобов’язані:

Ø Оволодівати знаннями, вміннями, практичними навичками, підвищувати загальнокультурний рівень;

Ø Дотримуватися вимог статуту, правил внутрішнього розпорядку;

Ø Бережно ставитися до державного, громадського та власного майна;

Ø Дотримуватися законодавства, моральних і етичних норм поведінки;

Ø Брати посильну участь у різних видах трудової діяльності, що не заборонені чинним законодавством;

Ø Дотримуватися правил особистої гігієни;

Ø Інші обов”язки, що не суперечать законодавству України.

Справжня суть виховної роботи... полягає зовсім не у наших розмовах з дитиною, не в прямому впливі на дитину, а в організації життя дитини.(А.Макаренко).

Мета і завдання виховної роботи

1. Виховувати в учнів любов до свого народу, його мови, звичаїв і традицій, зокрема, народних ремесел.

2. Прищеплювати любов до праці, почуття дбайливого, бережного ставлення до шкільного і класного майна.

3. Вчити дітей вчитися, виховувати почуття відповідальності за доручену справу.

4. Виховувати у дітей бережне ставлення до природи, поглибити знання з екології.

5. Виховувати дітей на принципах християнської моралі.

6.Здійснювати правове виховання дітей, ознайомлювати з правовою відповідальністю, окремими статтями Кримінального кодексу України.

7. Привчати дітей до систематичного читання періодичної преси, перегляду телепередач, з наступним обговоренням цих матеріалів на інформаційно-пізнавальних годинах.

8. Зміцнювати здоров’я дітей, добиватися сумлінного ставлення до уроків фізичної культури, спортивних секцій, ранкової зарядки.

9. З метою вивчення природи рідного краю організовувати екскурсії і походи.

10. Виховувати повагу до вчителів, старших, батьків.