історичні подій в таблицях 6 клас

Тема 1. Життя людей за первісних часів

Первісне суспільство - найдавніший і найдовший період людства. Його становлення відбувалося протягом тривалого часу.

Перші люди на Землі

Назва	Особливості
•8 — 2 млн років тому — австралопі­тек (південна мавпа). Розселення: Африка, Південно-Східна Азія; •    1 — 1,6 млн років тому — пітекан­троп (Людина прямоходяча). Розселення:   Північна   та   Східна Африка, Індонезія, Китай; Європа (Німеччина, Угорщина). •    100 — 40 тис. років тому — неан­дерталець (Людина вміла). Розселення: Африка, Азія, Європа.	-   Жили первісним стадом; -  знаряддя праці: палиця-копачка, дуби­ на, кам'яне рубило, скребок, ніж, спис, сокира; -заняття: збиральництво, мисливство, ри­бальство   -   привласнювальне   господар­ство; -  основні вміння: добування вогню, спору­джування житла, пошиття одягу.
•40 тис. років тому — кроманьйо­нець (Людина розумна - Ното заріепз). Розселення: Африка, Європа, Дале­кий Схід, Америка, Австралія.	-    Жили родовою общиною; -    займалися загінним полюванням; -    винайшли лук і стріли; -    приручили деяких тварин; -1 будували житла, шили одяг;  -12 тис. років тому навчилися обробляти землю (рільництво); -    господарство - відтворювальне; -    виникли гончарство, прядіння, ткацтво.

Основні етапи формування первісного суспільства

Первісне стадо ~ тим­часовий колектив первіс­них людей, об'єднаних для. спільного існування

Родова община

(рід) - колектив

кровних родичів

(40 тис. років тому)

Плем'я - об'єднання кіль­кох родів, що жили на од­ній території і мали спіль­ні традиції та звичаї.

Притаманні риси

Кількість: 20 - 100 осіб; головна відмінність від тваринного стада -здатність до самороз­витку; кровнородинні зв'яз­ки.

Притаманні риси

Походили від спільного пра­щура;

мали спільне господарство та майно;

общиною управляв старійши­на, якого вибирали зі старих та досвідчених членів роду.

Притаманні риси

Споріднені племена складали племінний союз;

для вирішення спіль­них питань збиралася рада старійшин родо­вих общин.

Матріархат - форма організації родового суспільства, за якої керів­на роль належить жінкам (40(35) -10 тис. років тому - пізній палеоліт).

Патріархат - форма родо­вого ладу, за якого панівне становище належить чолові­кам (II - І тис. до н.е. - брон­зовий вік).

Трипільська археологічна культура

Археологічна культура енеоліту - IV - III тис. до   н. є. Відкрита в 90-х роках XIX ст. біля с. Трипілля на Київщині археологом Вікентієм Хвойкою.

Поширювалась на:

Лісостепове Правобережжя, Наддністров'я, Прикарпаття, пізніше - Волинь, Степове Причорномор'я

Суспільна організація трипільців

Рід, що поділявся на великі патріархальні родини.

Досягнення трипільців

Перші землеробські племена Східної Європи

Вирощування зернових культур

Високий рівень світоглядних уяв­лень, про що свідчать орнаменти на посуді - кераміці і пластика (глиняні статуетки людей і тварин, культ боги­ні родючості - Великої Матері).

Скотарство, рибальство, мисливство

Високий рівень керамічного

виробництва (виготовлення посуду,

глиняних статуеток)

Виготовлення знарядь праці

(рало, ручний дриль з каменю

для свердління, серп

із кремінними пластинами,

зернотертки та ін.)

Перші на території України

почали користуватися

виробами з міді,

яку самі виплавляли

Розвинуте прядіння, ткацтво

Будівництво поселень-гігантів (протоміст) площею від 50 до 450 га:

-    поблизу річок або на їхніх високих берегах;

-   забудова здійснювалася по колу, поселення мали загони для худоби в центрі;

-   зведення одно- або двоповерхових бу­динків з глини на дерев'яному карка­сі, прямокутної форми, площею від 20 до 150 м², з двосхилим дахом, по­критим соломою. Вони мали кілька кімнат, де містилися печі або відкри­ті вогнища.

Трипільська культура наприкінці III тис. до н.е. поступово припинила своє існування. Одностайної відповіді на причини її загибелі немає.

Трипільська культура мала значний вплив на господарство (перші землеро­би в Східній Європі) і духовний розвиток населення Східної і Південно-Східної Європи. Відіграла важливу роль у процесі формування занять і духовного життя далеких пращурів українців.

Тема 2.  Давній Єгипет

Давній Єгипет - держава Давнього Сходу, об'єднання якої відбулося в 3000 р, до н.е. Єгипет займав територію від Середземного моря до перших порогів Нілу. Географічне розташування Єгипту, його природні умови давали можливість обробляти землю лише в зеленій долині Нілу. Саме на цій терито­рії виникла єгипетська цивілізація.

Природно-географічні умови Єгипту. Ніл

2-й поріг

Єгипет (1) знаходиться на території Північно-Східної Африки. На півно­чі омивається Середземним морем, на сході - Червоним.

Ніл (протяжність - 6671 км) (2) почи­нається біля самого екватора і проті­кає між двома пустелями, на заході ~ Лівійською, на сході - Аравійською.

Пороги (3) знаходяться у середній те­чії Нілу.

У нижній течії(4)Ніл тече широко, розділяючись на кілька рукавів, які з висоти пташиного польоту нагаду­ють дельту - літеру грецького алфа­віту; впадає в Середземне море.

Єгипетська держава (5) займала те­риторію від Середземного моря до перших нільських порогів.

Надра Єгипту (6) багаті на корисні копалини: базальт, граніт, алебастр, шифер, золото, мідні руди.

Будівництво пірамід

Давні єгиптяни вірили в життя після смерті. Для померлих фараонів вони будували кам'яні гробниці - піраміди, які звеличували царя ще за його жит­тя, вселяючи всім єгиптянам віру в могутність фараона Єгипту.

Піраміди будували в північно-західній частині Африки, на думку єгиптян, - на землі мертвих, де щодня помирає сонце, заходячи за горизонт. Свої житла будували на східному березі Нілу - на землі враніш­нього сонця та живих істот.

Структура суспільства

Єгипетська держава була рабовласницькою. Вона захищала інтереси єгипет­ської знаті, якій належали раби, що виконували найважчі роботи. Інше насе­лення Єгипту держава утримувала в покорі за допомогою податків, законів, армії.

                                                                    Фараон

необмежена

спадкова влада

Головні чиновники:

вельможі, верховні

жерці, державні чиновники,

яких призначав фараон

Місцеві чиновники: шнеці, рахівники, контролери,

служителі храмів, яких призначали головні чиновники

Селяни-общинники, ремісники (мерети)

сплачували податки за землю,

користування водою, відбували трудові повинності

на роботах у копальнях, на будівництві дамб, палаців,

гробниць, служили у війську фараона.

Раби (баку) - полонені, египтяни-боржники або їхні діти,

які працювали в каменярнях, копальнях, на будівництві палаців

і гробниць, у господарстві фараона та вельмож.

Тема 3. Передня Азія

Найдавніші держави Дворіччя. Давній Вавилон

У Месопотамії, розташованій в долині Тигру і Євфрату, у IV - III тис. до н.е. виникла розвинута землеробська цивілізація. Давні мешканці Північного Дво­річчя (шумери) створили зрошувальну систему, перетворивши рівнину з жар­ким кліматом на квітучий сад. Найпомітніший слід в історії залишив Вавилон -_ч одна з найдавніших держав Давнього Сходу.

Природа і населення Дворіччя. Тигр і Євфрат

■ Територія Дворіччя обмежувалася річками Тигр і Євфрат, які беруть початок у горах і впадають в Перську затоку. За межами родючих долин знаходилися пустелі й на­півпустелі. На заході - Сирійська пустеля; на сході - гори Загрос; на півдні - Перська затока. • Навесні  річки виходили з берегів. Після повені в долинах залишався шар родючого ґрунту, який сприяв землеробству. «Тваринний світ: водилися леви, бики, ві­слюки, свині, газелі, зайці, страуси.

За природним умовами Дворіччя поділяли на:

Верхнє Дворіччя (Північна частина):

сухий, жаркий клімат; кам'яниста, степова місцевість, більш придатна для заняття скотарством.

Нижнє Дворіччя (Південна частина):

жаркий клімат; родючі землі долин рі­чок Тигру і Євфрату, придатні для за­няття землеробством, але землеробство можливе лише завдяки здійсненню зро­шувальних та осушувальних робіт.

VII - VI тис. до н. є. -

аккадці (скотарські племена)

заселили Верхнє Дворіччя,

яке отримало назву Ассирія.

VII - VI тис. до н. є. - шумери

(землеробські племена) заселили

Нижнє Дворіччя, яке отримало назву

Вавилонія. Вавилонія була поділена

на Аккад (Північ) та Шумер (Південь).

Найдавніші держави, які виникли на території Передньої Азії, є тим зраз­ком, за яким можна дослідити процес поступового переходу від землеробської общини до держави.

Особливості розвитку держав Передньої Азії

Назва	Особливості розвитку
Ассирія	- Ассирійці мали наймогутнішу в давньому світі армію; -VIII - VII ст. до н.е. - розквіт Ассирійської імперії (за прав­ління царя Тіглатпалассара III); столиця - Ніневія («Лігво Левів»); -VII ст. до н.е. - розгромлена вавилонянами.
Фінікія	- Мала найсильнішій флот; -  заснувала колонії на узбережжі й островах Середземного мо­ря (найбільша колонія - Карфаген - на Півночі Африки); - фінікійці в VI ст. до н.е. вперше здійснили подорож навко­ло Африки; -  фінікійці близько 2 тис. років тому створили перший в істо­рії людства алфавіт (22 літери для позначення приголосних звуків); -     технічні досягнення: •     пурпурова фарба - виготовлялася з особливих морських сли­маків, за якими плавці пірнали на дно моря; пофарбовані нею тканини не вигоряли на сонці й не линяли від прання; •     прозоре скло - змішували білий морський пісок із селітрою і плавили цю суміш на вогні; з прозорого скла виробляли ма­ленькі посудинки для пахощів та люстерка.
Давньоєврей­ське царство	Давньоєврейські племена,  завоювавши Палестину,  в XI ст. створили Ізраїльсько-іудейську державу (на чолі стояв цар, столиця - Єрусалим); - друга половина X ст. до н.е. - розквіт Ізраїльсько-іудейської держави (за правління царя Соломона); - створена Біблія - Святе Письмо (складається з двох частин - Старого та Нового Завітів).

Назва	Особливості розвитку
Халдейське царство(Новова- вилонське)	-VII - VI ст. до н.е. - розквіт царства (за правління царя Навуходоносора II); -    VI ст. до н.е. - завоювання Вавилонії персами; -  IV ст. до н.е. - завоювання Вавилонії Александром Маке­донським.
Перське царство	-VI - V ст. до н.е. - розквіт держави за правління Дарія І, який здійснив завойовницькі походи, розширив територію Персії від Середземного моря до річки Інд, від Кавказу до річки Ніл; - використання «швидкого зв'язку» - вершників, які мчали вдень і вночі «швидше за журавлів», передаючи царські на­кази.

Кіммерійці та скіфи на території сучасної України в І тис. до н.е.

Кіммерійці - войовничий на­род, який складався з племен,
об'єднаних у союзи, на чолі
з царями - вождями;
- займали територію Північ­ного Причорномор'я, Криму.
Кавказу.

•Скіфи   -   войовничі   кочові племена, очолювані вождями;
- поділялися     на    царських,

орачів і хліборобів (вели осі­лий спосіб життя);

- кінець VI ст. до н.е. - ство­рено Велику Скіфію (першу Українську державу);

-IV ст. до н.е. - під керівниц­твом царя Атея завершене створення Скіфської держави.

Кіммерійці	Скіфи
Основні заняття
•   Кочове скотарство, провідну роль у якому відігравало конярство; •   першими на території України по­ чали виплавляти залізо з болота залізної руди; винайшли горно й на­ вчилися  виплавляти  високоякіс­ну сталь, з якої робили зброю (ме­чі,  кинджали,  наконечники для стріл); • важливу роль відігравали воїни, було створене потужне кінне вій­сько, озброєне мечами та далеко­бійними луками.	• Скіфи-кочівники - розводили коней, не­ великих, невибагливих, але дуже витри­валих і рухливих; • скіфи-орачі й скіфи-хлібороби вели осі­ лий   спосіб  життя   і   займалися   земле­робством,   використовували   дерев'яний плуг; • займалися садівництвом, ремеслами (роз­вивалася металургія та обробка металу), торгівлею  (надлишки  зерна  продавали грецьким   містам-колоніям    Північного Причорномор'я); • велику роль у житті скіфів відігравала військова справа.

Кіммерійці	Скіфи
Воєнні походи
Походи до Малої Азії, Урарту, Ассирії, земель праслов'ян.	Походи до Урарту, Персії, Греції.
Зникнення з території України
У другій половині VII ст. до н.е. частина кіммерійців була витиснена з Причорномор'я скіфами.	У III ст. до н.е. Велика Скіфія занепала. Зазнавши поразки в боях із племенами сарматів, царські скіфи та скіфи-кочівники відійшли на південь і створили Малу Скіфію зі столи­цею в Неаполі (нині передмістя Сімферополя). Перестала існувати в III ст. н.е.

Тема 4. Давні Індія і Китай

Природні умови Індії сприяли виникненню давніх цивілізацій. Про високий рівень однієї з них - Харапської - свідчать планування міст, культові спо­руди тощо.

Природно-географічні умови Індії

заході омиває Аравій­ське море (5), на сході - Бенгаль­ська заток

Давні індійські цивілізації

Хараппська цивілізація

Індійська цивілізація

•   Виникла в III тис. до н.е. в доли­ ні річки Інд. •   Найбільші     міста - Хараппа, Мохенджо-Даро. •   Особливість міст: - прямі паралельні вулиці; - міцний оборонний мур, фортеця, палац   правителя,   зерносховища, торговельні ряди, басейн та релі­гійні споруди; -    каналізація; -    свіжа вода постачалась з басейну та криниць.

•   Виникла близько 1500 р. до н.е. в доли­ ні Гангу. •   Цивілізацію   заснували   арії   -   племе­на кочівників і скотарів, які прийшли з Європи. •   На чолі племен аріїв стояли раджі - вож­ді, яких обирали зі знатних арійців. • Арії поступово заселили долину Гангу (цьому    сприяло     винайдення     заліза у І тис. до н.е.). •   Арії (арійці) змішалися з місцевим насе­ленням, утворивши індійський народ.

Варни і касти

Варни - це чотири замкнуті групи людей в давньоіндійському суспільстві, що різнилися між собою соціальним станом, належність до якого визначалася народженням. Поділ суспільства на варни пояснювався релігійним вченням, за яким вважалося, що людей поділив сам бог Брахма.

Бог Брахма

(1) Брахмани створені з вуст Брахми, - посередники між Богом і людьми. То­му лише вони мали право промовляти від іме­ні Брахми. їхній обов'язок - вивчати священні книги, повідомляти людям волю богів і прино­сити їм жертви. За здійснення релігійних обря­дів брахмани отримували винагороду, не спла­чували податки, їхньою власністю не розпоря­джався навіть цар. Вбивство брахмана вважало­ся великим гріхом.

(2) Кшатрії — воїни, чиновники, створені з рук Брахми. їхній обов'язок - воювати, захи­щаючи людей від ворогів, управляти державою. Головний кшатрій - цар.

(3) Вайшиї - селяни, ремісники, купці, створені зі стегон Брахми. їхній обов'язок - працювати, щоб забезпечувати існування двох вищих варн. Мали власне господарство, сплачували податки, служили в царській піхоті, не брали участі в управлінні країною.

(4) Шудри - слуги, створені із забруднених ніг Брахми. їхній обов'язок служити покірно представникам трьох вищих варн.

До жодної варни не належали недоторкані, які виконували брудну роботу й не мали жодних прав, майна.

Найвища каста жерці

Каста —

в Індії замкнуті групи лю­дей однієї професії з точно визначеними правами та обов'язками. Належність до касти спадкоємна.

    Ремісники

Найнижча каста - недоторкані

Давній Китай

 Китай був однією з найсильніших держав давнього світу. У країні для всіх діяли єдиний закон, єдина система управління. Провідну роль відігравали люди багаті та віддані імператору. Але саме селянська праця перетворила Китай на багату і сильну країну.                                                                                 

Природно-географічні умови Китаю

• Китай розташований на південному сході Азії,
• На заході Китаю зна­ходяться високі гори Тибет(1).

·      На півночі Китаю про­стяглася величезна пустеля Гобі (2).

·        3 півдня Китай оми­ває Південно-Китайське море(3) .

• Зі сходу Китай оми­вають Жовте (4) та Східно-Китайське моря(5).
• По Східно-Китайській рівнині протікають дві великі річки - Ху­анхе (6) («Жовта вода») і Янцзи (7)(«Синя во­да»), які беруть поча­ток у горах і впада­ють у Жовте та Схід­но-Китайське моря.
• У давнину долини річок були вкриті заростями бамбуку, болотами, лісами, які потрібно було викорчовувати й звільняти землю для полів.
• Тваринний світ Китаю: водилися тигри, леопарди, антилопи, слони, носороги, буйволи, бамбукові щури. Надра багаті на корисні копалини: мідну руду, олово, свинець та ін.

Китайська імперія Цінь

* 221 р. до н.е. - утворена китайська імперія Цінь.

* Ін Чжен -  правитель царства Цінь - об'єднав китайські царства, створив­ши імперію Цінь; прийняв титул Цінь Шіхуанді («перший імператор династії Цінь»).

Правління Цінь Шіхуанді (221 — 210 рр. до н.е.)

Встановлена необмежена влада імпе­ратора.

Запроваджена єдина система управ­ління: • знищені кордони попередніх царств;

-імперія поділена на 36 областей, яки­ми керували призначені імператором намісники;

-для нагляду за роботою намісників в областях імператор призначав спеці­альних чиновників.

Введений  єдиний для  всіх  жителів Китаю закон.

■За наказом імператора все населення називалося «чорноголові».

■Опір владі жорстоко придушувався із застосуванням найжахливіших видів смертної кари (розпилювання навпіл, четвертування).

Скасував попередні титули знаті, що викликало її невдоволення; тепер знатність визначалася багатством, посадою, особистими заслугами. Для попередження змов імператор переселив знать із підкорених царств до столиці під нагляд своїх чиновни­ків.

Введено єдині міри ваги та довжини, монети та писемність.

■ Побудовано нову столицю з 270 пала­ців, з'єднаних переходами, щоб ніхто не знав, де перебуває імператор.

■Побудовано нові дороги, що поєдну­вали столицю з усіма областями дер­жави, нові дамби, зрошувальні кана­ли.

■Щоб захистити імперію з півночі від кочівників, розпочато будівництво Великої Китайської стіни.

Китайське суспільство

        Імператор

Син Неба

намісник Бога на землі

Мав необмежену владу,

Воїни, князі, чиновники

Залежали від волі імператора,

Ремісники, торговці, селяни

Сплачували податки на користь імператора,

у разі  неспроможності сплатити ставали рабами.

Працювали на будівництві дамб, каналів,

Великої Китайської стіни.

Раби

Виконували господарські роботи.

Тема 5. Греція в II — першій половині І тис. до н.е.

Греція - гірська і морська країна, розташована на Балканському півострові, островах Егейського та Іонійського морів. Невелика кількість родючих земель, жаркий клімат, який постійно загрожував посухою, відсутність повноводних річок для проведення зрошувальних робіт - все це ускладнювало заняття землеробством. Більша частина кам'янистої гірської місцевості була непридатна для випасу худоби, але дозволяла грекам займатися вирощуванням винограду та олив. Морське положення Греції, численні затоки, зручні бухти сприяли розвитку мореплавства і торгівлі.

>                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                   .   .    ■ /"

Природа й населення Давньої Греції

Греція в XI — VI ст. до н.е.

•  XI - IX ст. до н.е. історики називають «гомерівським» періодом, оскіль­ки про його події можна дізнатися лише з поем Гомера «Іліада» та «Одіссея». У цей час («темні віки») дорійці розселилися на Балканах, що призвело до роз­витку господарського, державного та культурного життя Греції.

* VIII - VI ст. до н.е. - архаїчний період - період розпаду родової общини
і виникнення держав-полісів.

	Періоди розвитку Греції
«Гомерівський» період	Архаїчний період
Відбулося завоювання  Греції ди­кими племенами - до­рійцями; -    повернення греків до родових відносин; -     занепад   державного, господарського, культурного життя Греції.	Відбулося -    розпад родової общини; -    утворення нових груп населення: • аристократія   (влада   найкращих)   -   привілейова­ на група, представники якої ведуть свій родовід від знатних осіб; •            демос (селяни, ремісники, торговці; вільне населен­ня грецьких полісів); •   раби (невільники); -  виникнення держав-полісів (Коринф, Афіни, Спарта, Ефес, Мілет та ін.)

Господарювання греків в XI — VI ст. до н.е.

Сучасні   історики   отримали   інформацію   про   господарювання   греків у XI - VI ст. до н.е. завдяки «Іліаді» та «Одіссеї».

Землеробство

- Звільняли територію від каміння, тверду землю орали три-чоти-ри рази дерев'яним плугом, розпушували мотиками (часто посіви вигоряли або гинули під час злив);

- основна зернова культура - ячмінь.

Торгівля

- Була розвинута слабо (торгували переважно фінікійці).

Скотарство

- Розводили кіз, овець (корів було мало).

Ремесло

- Ремісників (за Гомером, «деміургів») було мало;

-в «Іліаді» та «Одіссеї» згадані такі ремесла: ковальське, шкіряне, гончарне, ювелірне, теслярне;

- виготовляли знаряддя праці, необхідні для широких верств насе­лення, та вишукані речі для знаті

Велика грецька колонізація

Велика грецька колонізація - процес розселення греків за межами Балканського півострова в VIII - VI ст. до н.е. і заснування поселень (колоній) на бе­регах Середземного та Чорного морів.

Причини колонізації

-   Нестача орної землі;

-   перенаселення Греції, люди шукали кращої долі в інших краях;

-   загострення соціальних суперечностей, боротьба між демосом та аристо­кратією;

-   загроза голоду;

-   прагнення звільнитися від боргів;

-   розвиток ремесел і торгівлі спонукав до пошуку продовольства (зерна), сировини, рабів та ринку збуту продукції (посуду, оливкової олії, фрук­тів тощо);

-   напади ворогів на малоазійське узбережжя Греції - Іонію (мешканці міст залишали обжиті місця).

Напрямки колонізації

-   Північ - узбережжя Фракії, землі на узбережжі Чорного моря;

-   Південь - північно-східне узбережжя Африки;

-    Захід - Південна Італія, острів Сицилія, узбережжя сучасних Франції та Іспанії;

-    Схід  -  північне узбережжя Малої Азії,  північно-західне узбережжя острова Кіпр.

Найбільші грецькі тіста - колонії Північного Причорномор'я

-   Ольвія («Щаслива») - заснована в VI ст. до н.е.;

-    Херсонес («Півострів») - 422 - 421 рр. до н.е.;

-     Пантікапей («Рибний Шлях») - VII ст. до н.е.;

-     Тіра (від грец. назви р. Дністер - Тірас) - кінець VI ст. до н.е.

Характер колонізації   - мирне господарське освоєння;

-     розбудова колоній;

-     заняття землеробством, скотарством, рибальством, торгівлею.

Давня Спарта

Спарта (Лакедемон) - давньогрецька держава, яка існувала протягом VI - І ст. до н.е. Порядок життя спартанців зводився до того, щоб усі вони були воїнами і жили однаково. Постійна муштра вбивала в них творчі сили. Спарта не мала видатних учених, архітекторів, скульпторів, поетів.

Населення Спарти

Спартанці - нащадки дорійців, повноправні громадяни.

Періеки (сусіди) - вільне населення

-     Переселилися до Спарти;

-     мали деякі права;

-     займалися землеробством, ремеслами;

-     сплачували податки на користь спартанців.

Ілоти (раби) - підкорене місцеве населення Пелопоннесу - Обробляли землю спартанців.

«Закони Лікурга» — IX ст. до н.е. (створив цар Лікург)

Мета	Згуртувати спартанців проти ілотів в єдину силу.
Суть	Визначали органи управління державою, права й обов'язки грома­дян (спартанців).
Наслідки	- Уся країна перетворилася на військовий табір із суворою дисципліною; -   головне заняття спартанців - воєнна справа; - землю спартанці розподіляли порівну між родинами, її обробляли ілоти, які також доглядали і їхню худобу; - усі спартанці носили простий одяг, їли однакову їжу в громад­ських їдальнях - фідітіях, не мали права користуватися дороги­ми речами; - заборонялося   користуватися  срібними  та  золотими  грошима, в обігу були тільки мідні та залізні монети; - рівень освіти задовольняв головні життєві потреби: спартанці лед­ве вміли читати й писати.

Тема 6. Греція в V — IV ст. до н.е.

Грецькі міста не утворили єдиної держави, існували як окремі міста-держави - поліси. Але перед загрозою нападу персів у V ст. грецькі міста об'єдналися. Завдяки цьому вони перемогли. На перше місце серед грецьких міст вийшли Афіни.

Греко-перські війни

Греко-перські війни 500 — 499 рр. до н.е. - війни, які велися між Перською державою  і  грецькими  містами-державами,   що  захищали  свою  незалеж­ність.
		Причини -   Намагання    володарів    Персії   підкорити    грецькі    міста-держави Балканського півострова; -   опір грецьких міст-колоній на Іонійському узбережжі Малої Азії за­ гарбницькій політиці Персії.
		Привід Підтримка балканськими греками повстання в 500 р. до н.е., розпоча­того греками Мілета проти перського панування. Перський цар Дарій І вирішив покарати за це грецькі міста-держави й оголосив їм війну.
		Головні битви -     490 р. до н.е. - Марафонська битва - перемога греків; -     480 р. до н.е. -- битва при Фермопілах - поразка греків; -     480 р. до н.е. - Саламінська битва - перемога греків; -     479 р. до н.е. - битва біля Платеї - перемога греків.
		Результат 449 р. до н.е. - укладено Каллієвий мир, за яким: -    перський цар відмовився від намірів установити своє панування в    басейні Егейського моря; -    протоки Геллеспонт і Боспор стали вільними для греків; -    грецькі міста-колонії в Іонії звільнилися з-під перської влади.
		Наслідки -   Зміцнення Афінської держави; -   загострення суперечок між Афінами та Спартою (кожна держава вва­жала, що її внесок у боротьбу з персами був визначальним).

Тема 7. Еллінізм

■  Під час свого правління Александр Македонський здійснив переможний Східний похід проти Персії. Унаслідок його завоювань була створена найбільша держава Давнього Сходу - імперія Александра Македонського. Після смерті полководця імперія розпалася.

Східний похід Александра Македонського проти Персії — 334 — 324 рр. до н.е.

Подія	Результат
334 р.   до  н.е.   -  вторгнення  війська Александра    Македонського    в    Малу Азію.	Початок війни з Персією.
334 р. до н.е. - битва на р. Гранік.	Перемога Александра Македонського.
333 р. до н.е. - битва при Іссі .	Перемога македонян.
332 - 331 рр. до н.е. - похід до Єгипту через Фінікію.	Македонянами зруйновано місто Тір. Захоплено   Єгипет.   Засновано   місто Александрія.
331 р. до н.е. - битва при Гавгамелах.	Розгром військ Дарія III.
329  р.   до   н.е.   -   похід   Александра Македонського до Середньої Азії.	Завоювання Середньої Азії.
327 р. до н.е. - вторгнення македонян до Індії.	Початок індійського походу Александра Македонського.
326 р. до н.е. - битва на р. Гідасп.	Перемога  македонян  над  індійським військом.
326 р. до н.е. - бунт македонян, які не бажали рухатися далі в глиб Індії.	Початок   повернення   армії  Македон­ського до Вавилона - своєї нової сто­лиці.
326  -  324 рр.  до  н.е.  -  повернення Александра Македонського до Персії.	Завершення Східного походу.
Наслідки Східного походу - Створення    найбільшої   держави   Давнього    Сходу    -    імперії   Александра Македонського (імперія простяглася від Єгипту на заході до Інду на сході й від Чорного моря на півночі до Перської затоки на півдні; столиця - Вавилон); -    народи, звільнені від перського панування, потрапили під владу греко-македонян; -    поширення на завойованих землях грецької культури та мови.

Елліністичні держави в IV — II ст. до н,е. Елліністична культура

334 р. до н.е. - кінець І ст. н.е. - еллінізм - період розпаду держави Алек-сандра Македонського та утворення елліністичних держав, які стали центрами поширення античної культури на Сході. Почалося об'єднання грецької та схід­ної культур, утворилася культура нової якості - елліністична, відбулося нове піднесення духовного життя давнього суспільства.

Розвиток науки

Ім'я вченого	Чим уславився
Евклід	Засновник геометрії. Займався оптикою й астрономією.
Ератосфен	Засновник географії. Вважав, що Земля має кулеподібну форму. Одним із перших упорядкував тогочасну хронологію (єдиного лі­точислення не існувало, кожен грецький поліс мав власну систе­му датування історичних подій).
Аристарх Самоський	Уперше в астрономії сформулював геліоцентричне вчення, за яким Сонце перебуває у центрі Всесвіту, а навколо нього оберта­ються всі планети, серед них і Земля, яка у свою чергу оберта­ється навколо своєї осі.
Герофіл	Заклав основи анатомії людини, розпочав вивчення нервової сис­теми людини, установив залежність пульсації судин від діяль­ності серця. Зробив описи ока, печінки та інших органів люд­ського тіла. Досліджував вплив ліків і гімнастичних вправ на людину.
Архімед	Вивчав математику і техніку. Вперше виклав теорію важеля. Установив зв'язок між математикою та механікою. Створив ру­хому модель небесної сфери.
Епікур	Видатний філософ. Вважав, що людина досягне щастя, якщо зрозуміє закони Космосу, усвідомить своє місце в ньому. Його послідовники вважали, що щасливою може бути лише порядна людина. Почуття виконаного обов'язку, добрі вчинки роблять людину щасливою.
Зенон	Засновник філософської школи стоїків. Вважав, що душа - це частинка божественного вогню у смертному тілі людини.
Піррон	Філософ, який вважав, що мета філософії - допомогти людям до­сягти щастя.

Тема 8. Давнім Рим у VIII — І ст. до н.е.

Римська держава виникла на Апеннінському півострові - середньому за роз­мірами з трьох великих півостровів Середземного моря, Італією («Країною те­лят») греки називали спочатку південну частину Апеннінського півострова, на якому виникла Римська держава, а з III ст. до н.е. - увесь півострів.

Природні умови Італії

На півночі - гори Альпи(1), які відділяють Апеннінський пів­острів від Європи та захищають його від північних вітрів,

■ По(2) - найбільша річка Італії.

■ Апеннінські гори (3) - проляга­ють вздовж півострова, їхні схи­ли вкриті лісами й спускають­ся до моря пологими долинами; з гір збігають річки Рубікон (а), Арно (б), Тибр (в).

•          На сході Апеннінський півострів омиває Адріатичне море(4).

• На заході півострів омивають Тірренське (5) та Лігурійське (6) моря.

- Клімат м'який і теплий, земля родюча.

•          Корисні копалини: залізо, мідь,
будівельне каміння, глина.

Виникнення Рима та правління царів

-     753 р. до н.е. - заснування міста Рим на землі, де жили латини (пізніше сю­ди проникли етруски);

-     патриції (від слова «патер» - батько) - засновники міста та їхні нащадки;

-     плебс (від слова «плебс» - народ) - ті, хто поповнював населення міста; прийшли з сусідніх селищ; були вільними людьми, але не мали громадян­ських прав.

Епоха царів (753 - 509 рр. до н.е.)

-    Римом правили царі разом із радою старійшин - сенатом;

-    для обговорення найважливіших справ скликалися народні збори (брали участь тільки чоловіки-патриції);

-    найвідоміші царі: Ромул - перший цар (легендарний), Нума Помпілій, Тулл Гостілій, Анк Марцій, Тарквіній Давній, Сервій Туллій, Тарквіній Гордий;

-    жорстоке правління царя Риму Тарквінія Гордого викликало невдоволення римлян, царську владу в Римі було скасовано.

Римська республіка V — середини III ст. до н.е.

Протягом V - III ст. до н.е. в Римі сталися суттєві зміни. Плебеї отримали  право участі в управлінні державою, виникла Римська республіка. За цей період Рим завоював значні території й став наймогутнішим і найбагатшим містом Італії.

Боротьба плебеїв і патриціїв у Римі

~ 494 р. до н.е. - у час, коли Рим вів воєнні дії, плебеї відмовилися служити в армії і залишили місто.

Поступки патриціїв

Надання плебеям права оби­рати щороку своїх захисни­ків - народних трибунів, які могли скасувати будь-який закон, створений не на користь плебеїв, сказавши слово «вето» (забороняю)

452 р. до н.е. - за­писані «Закони

дванадцяти

таблиць», яких

дотримувалися всі

громадяни Рима.

Скасування

боргового

рабства.

Отримання плебеями пра­ва на землю.

Боротьба плебеїв проти патриціїв, що тривала понад 200 років, закінчила­ся перемогою плебеїв. На початку III тис. до н.е. плебеї стали повноправними громадянами.

Пунічні війни (264 - 146 рр. до н.е.) - збройна боротьба між Римом і Карфа­геном за панування в Західному Середземномор'ї. Назва походить від латин­ської назви мешканців Карфагена - пунійців.

воєн

Причина	Прагнення Риму знищити Карфаген як головну перешкоду для встановлення свого панування в Середземномор'ї, і захо­пити його володіння.
Привід	Зіткнення між римськими та карфагенськими військами, які прибули на острів Сицилія, щоб його завоювати, а пунійці чинили опір.

Хід Пунічних воєн
Подія	Результат
264 - 241 рр. до н.е. -І Пунічна війна	Карфагенці залишили Сицилію, яка стала провінцією Риму.
218 - 201 рр. до н.е. -II Пунічна війна («Ганнібалова війна»)	Римляни розбили армію Ганнібала. Укладено мир: Карфаген втратив усі свої володіння поза межами Африки, віддавав римлянам увесь свій військовий флот і бойових слонів, сплачував контрибуцію (плата на користь переможців).
149 - 146 рр. до н.е. -III Пунічна війна	Захоплення і зруйнування римлянами Карфагена.

_________________________________    _________________________

Наслідки війни

-     Рим знищив могутнього суперника - Карфаген;

-     більшість території Карфагена перетворено на римську провінцію Африку;

-     Рим став наймогутнішою морською державою західного Середземномор'я.

Римська республіка в II — І ст. до н. е.

У цей період Рим вів загарбницькі війни, за рахунок яких збагачувалася римська знать, вона ж використовувала працю рабів.

Водночас унаслідок розорення селянства погіршувалася боєздатність рим­ської армії. Все це разом з диктатурою Сулли завдало нищівного удару Рим­ській республіці.

Реформи братів Гракхів (133 - 121 рр. до н.е.)

Тиберій Гракх і Гай Гракх - римські народні трибуни. Загинули в боротьбі з сенаторами, які виступили проти перетворень.

Мета реформ	- Зупинити розорення селян та зловживання сенаторів.
Суть реформ	-     Одна римська сім'я набула право користуватися 250 гектарами землі, надлишки повинні бути відібрані й роздані бідня­кам у довічну власність; -     заборона продажу землі; -     встановлення низьких цін на хліб.
Результат реформ	-    На деякий час уповільнили розорення селян в Італії; -    брати загинули.

Диктатура Луція Корнелія Сулли (82 — 79 рр. до н.е.)

Початок І ст. до н.е. - загострення боротьби за владу між римською знаттю. Посилення боротьби рабів за свободу. У відповідь на це в Римі на необмежений час встановлена диктатура Луція Корнелія Сулли — римського консула.

Суть диктатури

-     Розправа з противниками;

-     затвердження будь-якого рішення Сулли сенатом. До Сенату вхо­дила лише знать, яка підтримувала диктатора;

-     обмеження прав народних зборів, народних трибунів, консулів.

Результат

Руйнування республіканського ладу.

Перший тріумвірат

Тріумвірат - «союз трьох чоловіків», які управляли Римською республі­кою в 60 - 53 рр. до н.е.

Склад тріумвірату

Гней Помпей - намісник Іспанії і земель в Африці, Марк Красс - наміс­ник Сирії, Гай Юлій Цезар - намісник Галлії.

Мета тріумвірату

Упорядкування республіканського ладу в Римі (послаблення влади сенату).

Наслідки

·        Боротьба за владу між полководцями;

·         розпад тріумвірату.

Тема 9. Падіння республіки та рання імперія

Римська релігія та культура

•    Релігія римлян була язичницькою і ґрунтувалася на обожненні сил при­роди, вірі в багатьох богів.

•    Римляни продовжили культуротворчу діяльність греків. Водночас рим­ська культура зберегла свою самобутність та неповторність.

Римська релігія

Римляни присвячували Богам свята, обряди, зводили храми та вівтарі. Го­ловну роль в релігійному житті держави відігравала колегія жерців - понтифіків.

Головні боги римлян
Юпітер - цар богів, бог грому та блис­кавки	Юнона -богиня шлюбу, жінок і мате­ринства	Діана -богиня мис­ливства і Місяця	Венера — богиня краси і кохання	Міневра - богиня-покрови- телька ремісників, учителів, акторів, лікарів
Вулкан ~ бог ковалів і ремісників	Веста -богиня домаш­нього вогнища і держави	Церера -богиня земле­робства	Фортуна - богиня долі	Марс -бог війни
бог вина, по­кровитель ви­норобів	Аполлон - бог Сонця, по­кровитель му­зики, мистец­тва, цілителів	Нептун - бог моря	Плутон — бог підземно­го царства	Меркурій - бог торгівлі, вісник Юпітера

Культура доби республіки

Література

—     У III тис. до н.е. офіційною мовою Римської держави була латинь;
-першим римським поетом вважають Лівія Андроніка, який переклав латин­
ською мовою «Одіссею» Гомера;

-найбільшого розвитку римська література досягла наприкінці І ст. до н.е.;

—видатні поети: Катулл - у своїх віршах оспівував красу людських почуттів, Марк Варрон - склав енциклопедію наук, написав трактати, присвячені по­буту римлян;

—Цезар - написав мемуари «Записки про Галльську війну» та «Записки про громадянську війну», Саллюстрій - автор історичних праць «Про змову Катиліни », «Історія ».

Римське право

- V ст. до н.е. - укладено найдавніший збірник римських законів «Закони дванадцяти таблиць». Текст законів було відлито на 12 бронзових таблицях і виставлено на римському Форумі.

Зміст законів

•    Усі громадяни Римської держави рівні перед законом.

•    За крадіжку чужого врожаю спійманого злодія розпинали на дереві.

•    За підпал клуні з хлібом або соломи із зерном злочинця спалювали.

•    Неправдивих свідків, а також підкуплених суддів скидали зі скелі в Тибр.

•    За невчасне повернення боргу та за дезертирство з армії віддавали в рабство.

Норми Римського права

•    Благо народу - це найвищий закон.

•    Кожна країна має свої закони.

•    Незнання закону нікого не виправдовує.

•    Новий цар - новий закон.

•    Ніхто не може бути покараний двічі за один злочин.

•    Немає такого закону, який би подобався всім.

•    Під час війни закони мовчать.

Виникнення християнства

У першій половині І ст. н.е. виникла нова релігія - християнство; з'явило­ся нове вчення про Спасителя - Ісуса Христа. Поступово християнство стало головною релігією Риму, яку сприйняли всі народи Римської імперії. Сьогод­ні християнство - одна з найпоширеніших релігій світу.

Передумови виникнення і поширення християнства

в Римській імперії

Римські завоювання спричинили зневіру підкорених народів у своїх давніх богах і прагнення віри в нового бога, який міг би захистити не місто або громаду, а конкретну людину.

Відсутність у біль­шості населення Римської держа­ви можливостей впливати на хід політичних по­дій.

Поширення се­ред простого лю­ду почуття без­захисності пе­ред діями влади, зневіра у влас­них силах.

Поява нових ідей щодо сенсу люд­ського життя, справедливості, любові до ближ­нього, милосер­дя.

Еклесія - релігійне об'єднання перших християн.

Катакомби (підземні галереї) - місця, де проводили збори перші хрис­тияни.

Громади, як правило, були бідні; член громади робив внески для надан­ня допомоги своїм товаришам.

Перші посадові особи: апостоли, євангелісти, пресвітери (виборні старо­сти), диякони та дияконеси.

Єпископи - займалися вирішенням суперечок у тлумаченні віровчення у громадах.

Тема 10. Давні слов'яни та їхні сусіди

Завдяки іноземним писемним джерелам відомо, що напередодні Великого переселення народів у слов'ян сформувалась сусідська община, а влада зосе­редилася в руках військових вождів - князів.

Історичні джерела з історії слов'ян

Перші свідчення про слов'ян (венедів) ми отримуємо з писемних джерел грець­ких, римських і візантійських авторів І ст.

Т                                                                                                        Т

Ім'я	Походження, фах
Пліній Старший	Римський географ
Корнелій Тацит	Римський історик
Клавдій Птолемей, Страбон	Грецькі географи
Йордан, Прокопій Кесарійський, Маврикій Стратег	Візантійські автори

Суспільне та господарське життя і духовний світ давніх слов'ян

Суспільне життя	-    Жили родами; рід володів землею, майном; -    формувалася сусідська община; -    владу (військових вождів - князів) обирали на народних збо­рах (віче).
Господарське життя	-     Жили невеликими селищами вздовж річок та водойм; -     оселі будували з дерева, хмизу, глини; -     житло опалювали вогнищем; -     основні заняття: • землеробство - вирощували злаки, плодові дерева та ін.; •   скотарство - розводили велику рогату худобу; • ремесла (залізоплавильне, ковальське, теслярське, гончарне, ткацьке, шкіряне, ювелірне); •   торгівля, мисливство, рибальство, інші промисли.
Духовний світ	-    Язичництво - духовна культура ранніх слов'ян; -    боги: Дажбог (бог Сонця), Перун (бог грози); Велес (бог худо­би), Сварог (бог неба), Коляда (бог родючості).